Але є серед «ста тисяч чому» одне питання, яке, як би ми не були до нього готові, все одно бентежить нас, ставить у перші секунди в глухий кут. «Звідки я народився?», «Звідки взялися всі діти?». І яким би ви просунутим батьком не були, все одно в перший момент, напевно, розгубитеся. Така маленька і такі думки! Чи нормально, щоб малюка хвилювали такі питання? Чи не занадто рано? Але вся справа в тому, що таке «супердоросле», злегка заборонене забарвлення надаємо цій темі ми самі. Це наші, дорослі навороти і ми, «зіпсовані» досвідом, вкладаємо в цю тему щось заборонене для обговорення. Це у нас, в дорослому світі, обговорення теми зачаття - суто інтимна справа. Дитина ж ніяк не виділяє для себе цю тему серед інших численних «чому». Це - норма, звичайна сходинка дитинства, прагнення дізнатися те, що поки незрозуміло і невідомо. А ми, найчастіше, вимірюємо наївне, чисте і таке природне питання дитини своїми дорослими, банальними, не підходящими для дитинства мірками, узявши за основу трохи цинічний, що набив оскому стереотип. Ми дивимося на питання дитини своїми дорослими очима і забуваємо про те, що погляд дитини кришталево чистий за визначенням, наївний і довірливий. І малюку треба знати, звідки ж беруться діти, точно так само, як «чому літають птахи, тече річка і сяє сонце»...
Отже, на вас дивиться пара блискучих, широко відкритих очей і треба щось відповідати. Перш за все, ні в якому разі не дивуйтеся і не показуйте малюку свою розгубленість. Усією своєю поведінкою дайте йому зрозуміти, що його питання, таке «несподіване» для вас, рівно нічим не відрізняється від ста інших, заданих раніше. І вже, тим більше, у жодному разі не соромте дитину за те, що вона взагалі торкнулася цієї, тільки для дорослих - «слизької», теми. І здивованість свою теж не варто демонструвати. Дитина не повинна зауважити, що питання це для вас виділяється з інших, що воно важке для відповіді і, тим більше, неприємне дорослим. Тоді малюк надалі мимоволі стане обходити цю тему при розмові з вами. Але цікавість ж нікуди не дінеш і відповідь малюк буде шукати в інших джерелах інформації. Але інтерес його вже буде упереджений. Ще б пак! Адже мама, тато і бабуся (особливо бабуся) чомусь так лякаються, коли він цікавиться питанням появи дітей. І не тільки лякаються, а якось незрозуміло і плутано відповідають... або відсилають за відповіддю один до одного. Щось тут не те... Цікавість свою дитина, звичайно, задовольнить: «заборонений плід солодкий». Нехай не зараз, нехай пізніше і з іншого «джерела». Як ви самі розумієте, «джерело» це майже напевно не викличе вашої довіри. Так що краще відповідайте самі.
Відповідь краще давати простішу і ближчу до істини. Це зовсім не означає, що ви повинні заглиблюватися в питання анатомії та фізіології. Відповідь має бути зрозумілою дитині, повинна звучати на її мові. А для цього вам необхідно пам´ятати, що дитина зовсім не вкладає в своє питання того самого «дорослого» сенсу, який ми маємо на увазі. Вона просто не мислить такими категоріями. І питання статевих взаємин взагалі не входить поки в сферу її інтересів, її питання - про інше. Тому знайдіть потрібні слова: просте запитання (а дитина, як ви розумієте, не розцінює його, як складне) - проста відповідь.
Версії про лелеку, капусту чи магазин не витримують ніякої критики. Рано чи пізно, правду дитина все одно дізнається. І твердо засвоїть, що ви іноді можете їй збрехати. Діти - максималісти і ця маленька брехня може для вашого малюка означати дуже багато. Так що, краще скажіть дитині правду, тільки вона повинна бути їй доступна і не травмувати її душу зайвими подробицями. Одна моя знайома, почувши від свого трирічного сина «важке» питання, зуміла-таки абстрагуватися від його «дорослого» глузду і дала, на мій погляд, просто геніальну відповідь: «Мама, звідки беруться діти?» - «Від любові». А далі вона порівняла диво появи дитини з паростком квітки, що живе на віконці, яку малюк іноді допомагав їй поливати. Квітка - це знайоме, це - предметно, це - зрозуміло. А далі ця розумна жінка пояснила, що паросток не з´явився сам по собі, а виріс із насіння. А насіння це теж хтось народив. І цим кимось для самого малюка були тато і мама, вірніше, їхня любов. Адже малюк вже має достатньо життєвого досвіду, щоб знати, що навесні, коли сонечко пригріває, все живе виростає з землі під його ласкавими променями. Любов - теж сонечко, яке живить появу нової людини. І так було завжди і завжди буде. Але це лише одна з «версій», зрозумілих дитині трьох років. Як бачите, простір для вашої творчості тут величезний. Головне - не лякатися, не йти у «дорослі» подробиці і подивитися на тему чистими очима дитини.
Не дивуйтеся, якщо ваша дитина, підростаючи, мимоволі знову буде повертатися до цієї теми. Так і повинно бути, адже вона стрімко росте і кожен день приносить їй нову інформацію. І ця інформація - лише сходинка для появи нових питань вже на іншому рівні. Після шести років ви вже спокійно можете торкатися і анатомічних подробиць: дитина цілком готова прийняти цю інформацію. Тільки не забувайте, що сполучною ланкою все одно повинна бути любов тата і мами. Це для нас, дорослих, любов - абстрактне поняття, а для дитини воно цілком конкретне, тим більше, якщо приклади цієї любові він бачить в сім´ї кожну хвилину.
За матеріалами mamochka.kz
