Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Казка про жадібну ворону

Казка про жадібну ворону
 

Щодня дівчинка Маринка та її друзі приносили на двір посуд з їжею та водою. Тут, на розі будинку, розмістилася їдальня для звіряток та птахів. З мисок харчувалися не лише коти і собаки, а й їжачки, горобці, голуби, ворони. Смачненького вистачало на всіх.



Звірятка з початку побоювалися одне одного. Кошенята трималися подалі від собак та їжачків з гострими голками. Їжаки самі лякалися і котів, і собак. А птахи снідали лише тоді, коли котів поруч немає. Але з часом звірі і птахи звикли до такого сусідства в їдальні, та майже не боялися одне одного.

Та якось вранці одна ворона не захотіла чекати своєї черги до харчів. Вона подумала: «Чому це звичайні голуби чи маленькі горобці мають снідати раніше, ніж я? А коти й собаки? Вони ж цілий день нічим не зайняті, а у мене багато справ – треба покаркати, а потім летіти на звалище… Тож, я гідна кращих умов. Мені треба всього і побільше!»

З такими думками ворона підлетіла до посуду с водою, схопила його дзьобом, розштовхала тих, хто снідав, та швидко піднялася в небо. Звірята та птахи не очікували такої події. Перелякані цуценята та кошенята притулилися до своїх матусь, їжачки згорнулися в клубочок, а горобці, голуби та інші ворони порозліталися хто куди. А жадібна ворона дивилася на них з гілки сусіднього дерева і раділа, що здобич у неї.

Звірята та пташки почали звертатися до неї – кожен своєю мовою, але зміст був однаковий: «Як же тобі не соромно?». Ворона спочатку хотіла щось відповісти, але згадала, що у неї в дзьобі посуд з водою. Якщо відкриє рота, то упустить здобич.

«Тепер треба швидко випити воду, поки інші птахи не добралися до мене. До того ж, посуд тримати важко», - подумала ворона. Тільки-но вона запустила дзьоб у миску, миска полетіла донизу. Нічого дивного: адже ніщо більше не тримало миску на гілці.

На асфальті з’явилася мокра пляма, поруч з якою лежала глибока пластикова миска.

«Попила, називається!», - прокаркала у розпачі ворона.

«Що ж ти наробила, жадібно вороно?», - донеслося знизу від обурених звіряток та пташок. «Через твій вчинок ми всі залишилися без води. І ти, до речі, також. А дощів вже давно не було», - процвірінькав один з горобчиків.

А жадібна ворона сиділа на гілці і не наважувалася спуститися. Їй стало соромно за те, що вона зробила. Вона зрозуміла, що якби не зазнавалася і не скупилася, то води вистачило б на всіх. І вирішила ворона виправити свою помилку. Цілий день вона виглядала у дворі Маринку та її друзів – Настю та Андрійка. А коли побачила, то підлетіла до дітей і почала голосно каркати та стрибати в бік їдальні. Так вона намагалася пояснити їм, що звірята та птахи залишилися без води.

Діти підійшли до мисочок і побачили, що запаси харчів та води час поповнити. Хтозна, чи збиралися вони самі це зробити, чи дійсно зрозуміли, на що їм натякала ворона?

Автор: Олена Кукуєвицька

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Казкова подушка

У магазині на полиці жили-були подушки. Одні великі, інші зовсім маленькі, одні білі, інші з малюнками. Одні м’якіші, інші більш пружні. Подушки були різними, але кожна по-своєму гарна. Коли якусь подушку купували, на її місце приносили нову, і вони разом чекали на своїх покупців. Однак жила серед подушок одна така, яку довго ніхто не купував.

Дитяча казка: Пиріг зі скарбами

Незабаром принцеса Теодора мала святкувати день народження. Її батько король хотів відзначити цю подію урочисто і запросив на свято принцес та принців з різних країн. По-перше, король вважав, що Теодорі буде приємно святкувати у такому колі. А по-друге, він сподівався, що так його донька зможе обрати собі нареченого серед іноземних принців. А щоб скласти незабутнє враження про своє королівство, батько король розпорядився спекти до дня народження доньки незвичайний пиріг.

Дитяча казка: Сон, що заблукав

У незвичайній Країні Снів живуть сни. Вони бувають різними - великими, маленькими, сумними, веселими, добрими, сердитими. Щовечора сни залишають свою країну й летять до людей, які лягають спати. Там сни непомітно змахують крилами, і люди засинають до ранку. Вранці люди прокидаються бадьорими, а сни повертаються в свою незвичайну країну. Так триває день у день.

Дитяча казка: Країна Ледачія

Хлопчик Іванко завжди був ледачим. Коли батьки просили його прочитати книжку, прибрати в своїй кімнаті або допомогти їм, він завжди відповідав: «Потім». Але і потім він майже нічого не робив, тому що йому було лінь. Не лінувався Іванко тільки спати, їсти і розважатися.