Якось вночі Калюжа Болотівна тихенько пробралася до Фонтану казок. З собою вона взяла величезний зачарований мішок. В цьому мішку був дитячий сміх. Цей сміх чаклунка цілий день збирала на дитячих майданчиках.
Чаклунка накрила фонтан мішком. Фонтан, почувши сміх, вирішив, що час розповідати казки. Так усі казки фонтану полетіли до мішку.
Калюжа Болотівна підхопила мішок, сіла на летучі граблі та полетіла до темного лісу. Вона вирішила закопати мішок із казками у лісі. Пролітаючи над озером, чаклунка випадково випустила мішок з рук. Він полетів у воду. Усі казки з мішка опинилися у озері!
Калюжа Болотівна спочатку розлютилася, а потім подумала:
- Так, навіть, краще. Не доведеться яму у лісі копати. Тепер всі казки потонули, і більше ніхто ніколи не почує жодного слова від фонтану! – реготала вона.
Вранці люди зібралися біля Фонтану казок, але скільки не чекали, так і не почули від нього казок.
- Що сталося з нашим фонтанчиком? Може він зламався? – запитували одні.
- Може він захворів або образився? – міркували інші.
Ніхто не розумів, що сталося, адже чаклунка не лишила жодних слідів.
Тоді люди вирішили наповнити фонтан новими казками. Вони один за одним розповідали біля фонтану свої казки, а фонтан їх запам’ятовував. Через деякий час він став повним, і знову став розповідати людям казки, як раніше.
Тоді ж у місті з’явилася ще одна хороша новина. Виявилося, що місцеве озеро також почало ввечері розказувати казки. Це були ті самі казки, які впустила в озеро Калюжа Болотівна.
Люди не знали, чому раптом їхнє озеро стало казковим, як фонтан, але зраділи цьому. Калюжа Болотівна, дізнавшись про ці новини, так розлютилася, що почала вимовляти всі заклинання, які знала. Від цих заклинань вона несподівано перетворилася на велику жабу. Тепер жаба Калюжа Болотівна живе в тому самому озері і щодня ввечері слухає казки, які раніше так не любила. До речі, тепер вони їй навіть дуже подобаються.
