А сонечко золотіло, мов жовтий млинець з такими смачними пахучими хрумкотливими краями.
Бджоли - достоту маленькі пластилінові кульки - літали від однієї жовтої кульбаби до іншої, а звідти - прямо в свій жовтий вулик, що скидався на величезну жовту бібліотеку. Медові рамки, наче великі книжкові полиці, аж до стелі заставлені стільниками. А стільники були схожі на шестикутні телевізори, де замість екранів виблискує жовтий мед...
До самого овиду цвіли жовті поля і луки: жовті анемони і примули, а найбільше - кульбаби. І тепер, як поглянути на сонце, здається, ніби воно щойно викупалося на вершині гори в жовтому пилку кульбаб. Так пломеніли галяви, що я не втримався і побіг в оту сліпучу жовтизну. Запилився весь, облип і обсипався жовтим пилком.
Підійшла жовта корова, подумала, що я жовта кульбаба, і з´їла мене. Так що більше я нічого написати не можу.
