- Ну чому ви у мене такі примхливі? - розгублено запитала Зима. Вона зрозуміла, що вмовляти сніжинок марно, і пішла гуляти сама.
Зима заглядала у вікна будинків, милувалася прикрашеними ялинками та святковими вогниками на вулицях.
- Шкода, що немає снігу, - сказав один хлопчик іншому.
Дітям хотілося кататися на санках і ліпити сніговика, але снігу все не було. Зате в одному дворі росла ялинка, яку діти вирішили нарядити до Нового року. Вони принесли з дому різнокольорові кулі, гірлянди і навіть іграшкові сніжинки. З кожною новою іграшкою ялинка у дворі ставала все гарнішою.
І тут Зима вигадала хитрий план.
- Сніжинки, ви ще не збираєтеся виходити на вулицю? - запитала вона.
- Ні, нам і вдома добре, - відповіли сніжинки.
- Прекрасно, можете не поспішати. Діти і без вас радіють, навіть знайшли вам заміну - іграшкові сніжинки! - сказала Зима.
Почувши це, сніжинки здивовано подивилися одна на одну та запитали:
- Які ще іграшкові сніжинки?
- Ідіть і самі подивіться, - хитро відповіла Зима.
«Не може бути!», «Ну що може замінити справжній сніг?», «Невже, ми більше не потрібні людям?», - кричали сніжинки, виглядаючи зі своєї домівки на вулицю.
З цікавості вони так далеко висунули свої носики, що не помітили, як почали одна за одною падати вниз, на землю.
- Ура! Пішов сніг! - радісно закричали діти. Зовсім скоро сніжинок на вулиці стало так багато, що діти зліпили сніговика і принесли санки.
- Тут, виявляється, весело! - говорили одна одній сніжинки. - І діти навіть дуже нам раді. І чому ми відразу не послухалися Зиму?
- Ну ось, а ви вередували, змусили малюків чекати на вас, - Зима зраділа, що її хитрість спрацювала.
- Але малюки теж часто вередують, не слухаються батьків, хоча батьки підказують їм, як краще зробити, - відповіли сніжинки і полетіли грати далі.
