У цей період життя занадто велика потреба дитини відчувати визнання і схвалення оточуючих. На цьому ґрунті розвивається позитивне самосприйняття (і не тільки воно). Його дефіцит призводить до внутрішнього дискомфорту. Визнання власної некомпетентності у чому б то не було болісно майже для кожного малюка.
Маленькі діти в іграх люблять встановлювати свої правила, щиро радіючи виграшу. Але якщо дорослий виграє, дитина його тут же міняє правила: «Ні, це не рахується, це вже не так ...» - заявляє вона своєму партнеру по грі.
Як ставитися до ситуацій бурхливого переживання дитиною програшу? Що хоче сказати дитина, коли вперто наполягає у суперечці, що тільки вона має рацію, намагається будь-що добитися визнання своєї правоти; з надмірною активністю вступає в конкуренцію; зазнає труднощів у прийнятті думки, відмінного від своєї власної; складно уявляє себе в ролі переможеного ? Внутрішній сенс такої поведінки можна висловити фразами на кшталт: «Якщо я не краще за всіх, все пропало», «Якщо я не доведу, що маю рацію, моя думка нічого не варта».
Така поведінка може супроводжуватися переживанням почуття знецінення себе, якщо дитина не виграє, не виявляється на «висоті». Вона закривається, ображається, якщо відчуває, що щось загрожує їй або сформованому у неї образу себе.
Важливо допомагати дитині краще усвідомлювати реальність, розвивати навичку адекватного реагування і на виграш, і на програш, показувати способи поведінки, які утримують від розв’язування суперечок.
Позитивний результат батьківської допомоги буде проявлятися в балансі між наданням дитині права відстоювати свою думку і розвитком її готовності бути відкритою помилкам без втрати відчуття власної цілісності.
Обов’язково звертайте увагу, коли дитині вдається змиритися з неминучим програшем. Коли дитина впевнений, що у нього є близька людина, готова його вислухати, зрозуміти, програш не сприймається як життєва катастрофа.
Допомагайте дитині освоювати нові види поведінки і самовираження, відчувати більше свободи від результату і насолоджуватися самим процесом спілкування. У контактах з однолітками і дорослими спонукайте його частіше говорити: «Я згоден», «Ця ідея мені подобається (не подобається)», «Давайте так і зробимо» і т.п.
Не зловживайте введенням ігрових правил, за якими дитина, який виконав у ході гри щось неправильно, повинен з неї вибувати. Адже дитини вже спіткала невдача, а на цю неприємність накладається інша — почуття виключеності з гри. (Нерідко досвід таких занадто сильних почуттів може призводити до уникненню ситуацій, що загрожують невдачею або до різких форм конфронтації з іншими думками).
Завершуючи ігри, робіть акцент не на перемозі і переможених, а на тому, що було здорово і цікаво грати, спілкуватися.
Не порівнюйте дітей — тим самим ви тільки підсилите прагнення перемогти будь-якою ціною.
Дитина буде переймати ваше ставлення до ігор, до невдач і перемог. Тому почніть з того, як ВИ переживаєте ці моменти. Емоційно? Ви радієте перемогам, та іноді ночами з досадою згадуєте невдачі. А ви вірите у себе взагалі? Що б ви не казали, дитина цьому ніколи не повірить, якщо своїм влсним словам не будете вірити ви самі.
Якщо ви маєте проблем из тим, щоб переживати власні поразки, вирішіть ці проблеми. І лише потим «беріться» за свою дитину.
Як треба?
Дитина має чітко розуміти, що:
— до гри треба ставитися відповідно: легко;
— поразка означає, що тут є ще чому повчитися;
— виграш не означає, що вона краща за інших дітей; виграш — свідчення того, що вона у данному виді діяльності більш вправна, не більше і не менше;
— ви любите її незалежно від обставин;
— прагнути виграшу — здоровее бажання кожної людини і взагалі кожної істоти;
— досягнення (чи провали) не характеризують її як особистість, не відображають потенційних здібностей. Поясніть дитині, що вона була, є і буде молодцем незалежно від того, програє чи виграє. Але при цьому чим більше людина може робити, чим краще це в неї виходить, тим краще. І програш не може означати, що вона не може підкорити цю вершину в принципі. Тренування і нові спроби можуть подарувати приємні сюрпризи. «Нащо все це писати, це ж очевидно?» — запитаєте ви.
Це очевидно для вас, але не для вашого малюка. Проговоріть усе це уголос, нехай він буде впевнений у тому, що ви йому розказали. Спробуйте: і ви побачите, що якісь моменти прийдеться «розжовувати» не один раз. Та для вас головне щоб дитина усвідомила ці принципи.
Балансуйте
Скажіть у разі програшу, що ви вірите в свого малюка, що у нього достатньо сил і впевненості, щоб впоратися.
Але і не робіть з програвшої дитини жертву, не намагайтеся її втішати, інакше вона почне вважати себе нещасною, навіть якщо не збиралася цього робити.
Разом з тим, не намагайтеся захистити дитину від невдач. Як відомо, «невдачі — рух до сили». Щоб підтримати дитину, поділіться власними спогадами про свої дитячи програші. Вона почне краще усвідомлювати, що є вдалий досвід і не дуже, і це нормально. Говоріть в разі потреби: «Промахи і помилки не що інше, як можливість вчитися і не більше», «У тебе є право відстоювати свою думку, інші можуть з ним погодитися чи ні. І те й інше нормально» і т.п.
Застосування таких форм підтримки дитини, яка не вміє гідно програвати, буде сприяти розвитку у нього позитивного й адекватного самосприйняття, реалістичного ставлення до світу людей і відносин.
У статті проміж іншим використані матеріали Є. П. Арнаутова, канд. пед. наук, соціального педагога, заступника директора Центру «Дошкільна дитинство» ім. А.В. Запорожця, м. Москва (elfik.by )
Запитання для роздумів:
Граючи з дитиною, піддаєтеся ви їй? Як реагує вона на ваш виграш? Як ви допомагаєте їй навчитися гідно приймати програш і виграш?
