1. Відразу після удару важливо сказати дитині, що Вам боляче і Ви не хочете, щоб вона Вас била.
2. Якщо удар повторюється, постарайтеся перехопити руку.
3. Якщо в цей момент дитина перебуває у Вас на руках, після другої спроби, потрібно спустити її з рук, знову ж супроводжуючи словами, що Вам не приємно і на таких умовах Ви спілкуватися не будете. Таким чином, ми приєднуємо до слів дії, демонструючи при їх допомозі суть слів.
4. Якщо дитина плаче, можна практично відразу взяти її назад на руки і пожаліти. Адже наше завдання не покарати і принизити, а пояснити. А несподіваним для дитини спуском з рук Ви дійсно її засмутили.
5. Якщо після того, як Ви взяли малюка на руки, удар повторюється, знову спускайте його з рук, так само по можливості спокійно пояснюючи, ЩО КОНКРЕТНО Вам не підходить. Важливо знайти такі слова, щоб було точно зрозуміло, що не дитина погана, а її поведінка неприпустима.
6. Звісно, після цієї спроби відразу на руки вже не берете. Але й доводити до істерики теж не варто. Наступного разу можна взяти на руки, злегка притримуючи ручки малюка.
7. Якщо дитина не на руках, важливо також, супроводжуючи дії словами, дистанціюватися. Тобто якщо Ви грали разом, припинити гру, якщо малюк підбіг і вдарив - вийти з кімнати.
8. Якщо все це відбувається в присутності інших членів сім´ї чи друзів, важливо, щоб вони або не втручалися в ситуацію, або підтримали маму. В даному випадку краще пожаліти потерпілого, повністю ігноруючи кривдника. Такий приклад демонструє дитині, що така поведінка - не найвдаліший спосіб привернути увагу і, головне, що він не працює.
9. У всіх цих діях важлива послідовність. Тобто якщо маму не можна бити, значить не можна ні вранці, ні ввечері, ні на вулиці, ні в гостях, ні в яких інших ситуаціях. Як правило, для того, щоб вирішити проблему вистачає 2-3 тижнів.
Класичні помилки батьків, коли вони намагаються впоратися з подібною поведінкою:
1. «Дати здачі» - несильно вдарити по руці у відповідь. Це невірно. Адже діти копіюють поведінку батьків. І таким чином Ви демонструєте дитині, що удар - це цілком допустимий спосіб висловити своє невдоволення. Те, що не можна дитині, не можна і мамі.
2. «Прикинутися плачючим» - це спектакль. Якщо не чіпати сам факт обману, то ще й те, як мама щось зображує саме по собі "розвага". Особливо в рік-півтора. І є ризик, що дитина далі буде повторювати свої дії, щоб побачити «спектакль».
3. Те ж саме, що і п. 2 стосується крику, зойків болю і т.д. Якщо дитина не лякається, то сприймає це як «спектакль». І, можливо, захоче його повторити.
4. Сором. Як тобі не соромно і т.д. Сором це соціальна мірка, яка, якщо і ефективна у виховних цілях, то набагато пізніше. Для малюків це просто слово.
На початку статті я писала, що це часто є перевіркою кордонів. Звісно, в тому випадку, коли в сім´ї дитина не бачить такого. Якщо її б´ють саму, або один з батьків може підняти руку на іншого, то починати змінювати ситуацію варто з себе.
За матеріалами mamochka.kz
