Батькам куди простіше зазвичай подати дитині чашку, дістати тарілку або книгу, ніж дивитися, як малюк тягне з кімнати табуретку, ставить її біля шафи, встає на неї, відкриває дверцята, тягнеться за чашкою, а ви стоїте поруч і думаєте про себе: «Дістане - не дістане, розіб'є - не розіб'є. Коли буде спускатися з табуретки, може оступитися. А далі? Дверцята шафки, швидше за все, залишаться відкритими, табуретка так і залишиться на кухні. Простіше мені все зробити самій». Але повинно бути зовсім інакше! Адже малюк росте, він піде в садок, потім - в школу, а там навички самообслуговування і самостійності йому просто необхідні. У зв'язку з цим варто замислитися над тим, як же розвивати в дитині самостійність.
Коли починати? Найкраще з самого ніжного віку. Завдання батьків – стежити за малюком, коли він вперше захоче зробити щось сам, і допомогти йому це зробити правильно. Наприклад, малюк сам потягнувся за ложкою. Йому хочеться спробувати їсти самостійно, як це роблять всі інші члени родини. Мамине завдання - правильно вкладати ложку в ручку малюка і стежити протягом декількох днів за тим, щоб дитина тримала ложку саме так. Якщо щось не так, ви завжди можете поправити і підказати. Так, ненав'язливо і протягом декількох днів дитина закріпить уміння тримати ложку і їсти самостійно.
Цікавий той факт, що дитина у великій родині і тим більше там, де є старші дітки, привчається до самостійності набагато раніше. Наприклад, в сім'ї Нікітіних було сім дітей, за кожним доглядати і опікувати (принести, дістати, прибрати) було неможливо. Тому виробилася своя методика, принцип якої простий: те, що дитина може зробити сама, те вона і робить сама.
Наглядати за карапузом. Підловлювати його прагнення щось спробувати самому. Натягнути штанці, дістати книжки, віднести горщик, зняти рушник з вішалки. Потрібно показати, як це робиться, і дати зрозуміти, що він дорослий для цієї справи, може впоратися і сам. Не кваплячись, потрібно пояснити, що немає нічого складного в тому, щоб, наприклад, самому поставити посуд у раковину або повісити на місце рушник. У цей момент не повинно бути зайвої серйозності, а з нальотом гри дитина інформацію буде сприймати простіше.
Деяким людям важко дається цей процес, оскільки це для них болісно - довго показувати, пояснювати, розжовувати те, що вони роблять самі вже багато років. Але ж ваше чадо цьому тільки вчиться і йому необхідно вміти все робити самому без вашої допомоги, адже таким чином ви і собі спрощуєте життя. Тому варто пересилити себе, і підстроїтися під дитину, адже у неї щось може не виходити. Малюка потрібно підтримати, заспокоїти і запевнити в тому, що у нього все обов'язково вийде. Якщо він нервує, краще переключити його увагу на щось інше, а потім повернутися до справи. Наведіть позитивний приклад зі свого життя, як у вас щось не виходило, а потім ви цьому навчилися.
Потрібно хвалити дитину за будь-який успіх, деколи навіть просто за її прагнення щось зробити самостійно. Малюкові завжди потрібна підтримка, добре слово, тільки від душі, щиро. Адже він, окрилений своїми діями говорить вам: «Дивіться, я можу! У мене все виходить! Дивіться, який я!» І його оченята спрямовані на вас, чекають схвалення, захоплення і похвали. Підтримайте своє чадо на всіх починаннях, цим ви надихатимете його на нові подвиги.
Спокійно ставтеся до помилки дитини, адже вона зробила це ненавмисно. Найкраще прибрати в кімнаті цінні речі, які малюк може розбити або зламали. У досяжності дитини тримайте віник, савок, ганчірку для підлоги, щоб вона в разі чого завжди могла прибрати за собою. Також потрібно створити необхідні умови для прояву самостійності, пристосувати до зростання дитини вішалку для одягання, визначити місце для зберігання предметів туалету, постійне і зручне місце для рушника, взуття, іграшок, горщика. Так, за допомогою дорослого, дитина поступово навчиться мити руки, засукуючи рукави; мити обличчя, не розбризкуючи воду; правильно користуватися милом; одягатися і роздягатися у певній послідовності, своєчасно користуватися носовою хусткою, туалетом, пити з чашки, їсти, правильно користуватися ложкою, виделкою, серветкою, прибирати іграшки в певне місце.
Самостійність у справах потягне за собою і самостійність в поглядах. Малюк сам захоче вирішувати, з ким йому дружити, куди ходити гуляти, які відвідувати гуртки, кому давати іграшки. Потрібно бути готовим сприйняти дитину як особистість зі своїми поглядами на життя. І пам'ятати вислів Адольфа Дістервега: «Кінцева мета будь-якого виховання - виховання самостійності за допомогою самодіяльності».
Автор: Зайцева Ірина
