Дитина шумлива, неспокійна, рухлива - вона заважає, стомлює, нервує. У її вихованні на перший план висувається постійне шикання, стримування, втихомірюівання. На більше у батьків іноді не залишається вже сил.
Дитина нерозважливо смілива, самостійна, необережна - тільки й дивись, як би чого не сталося! Дорослі живуть у шаленому страху за її здоров´я і збереження домашнього майна та вгамовує потяг малюка до незалежності та експериментів всіма доступними способами, аж до залякування.
Дитина уперта, смілива, неслухняна, вся увага зосереджується на «обламуванні». Посилюється дисципліна, частішають і стають тяжчими покарання за будь-яке непокорство, вже незалежно від ступеня аморальності вчинку. Генеральна мета - домогтися покори, вишколити.
У всіх подібних випадках на чолі кута - інтереси дорослих, що ставлять знак рівності між поняттями «хороша дитина» і «зручна дитина».
Нерідко воюють з якоюсь якістю й тому, що самим батькам вона чуже і дратує їх. Торопигу дратує повільність, повільного - суєта. Рівна, стримана людина не переносить емоційних ексцесів.
Тут ми можемо лише повторити батькам: не вважайте пороком відмінний від вашого темперамент, не прагніть будь-що переробити іншого на свій лад. Те, що вам видається кращим (бо близько і звично), - не обов´язково ідеально з об´єктивної точки зору.
Ми зовсім не стверджуємо, що старші завжди егоїстичні в своїх претензіях. Зрозуміло, здебільшого ними рухає бажання дитині добра, бажання внести благі корективи в її вдачу. Але часом вони хочуть майже недосяжного. Давайте послухаємо:
- Дівчинка серйозна, старанна, вчиться добре і взагалі розумниця. Якщо за що візьметься - не відстане. Але характер - не приведи господи! Все-то вона переживає, на все ображається. Ледь що не так - губи надує, насупившись, того й гляди в рев! З таким характером жити - ніяких нервів не вистачить. Рішуче міняти треба...
- Мого хоч на ланцюг саджай... З ранку до ночі приятелі, подружки, так хвостом за ним і тягнуться. А він і радий, красується перед дівчатами, хвіст розпускає, плете казна-що. В принципі я не проти, я сам людина компанійська, але ж справі - час, потісі - годину. Сів за уроки - все інше в сторону. Математика там або креслення - тут ніяких шаляй-валяй, тут зволь бути акуратистом...
- А наш ось акуратист. Але вже такий копуха, такий волинщик - туга! Підганяю його, підганяю... Не можна ж усе з дротиком, потрібно бути енергійнішим, побойчішим.
Приклади можна було би помножити, але суть не в кількості. Давайте проаналізуємо батьківські засмучення.
У першому прикладі те, чим батьки задоволені («добре навчається») обумовлено значною мірою саме тим, що їх не влаштовує - загостреним самолюбством, підвищеною реакцією на будь-які несхвалення і невдачі. Заглушіть самолюбство, вселіть деякий «наплевізм», і сук, на якому тримається старанність, затріщить.
Другого - темпераментного хлопчину, знатного п´яніти в суспільстві товаришів, заводія і фантазера - надзвичайно важко перетворити на акуратиста.
Акуратист же - волинщик і копуха - досягає відмінних результатів не за рахунок швидкості розуму і ділової хватки, а саме за рахунок ретельності, відсутності поспіху.
За матеріалами mamochka.kz
