Казка про братика, сестричку, Бровка і Незника, а ще про сміливість, дружбу і працьовитість

Збирають вони ягоди, збирають, трішки балакають, веселі пісенькі співають. Аж раптом:
- Хник-хник!
- Ти хто?
- Я хлопчик Зник.
- Ой, Зник, а куди ж ти зник?
- Я не спеціально, хник-хник. Я став невидимий!
- Знику, знику, не гуди, не вий. Як тобі допомогти?
- Треба злого лісовика перемогти!
- А як?
- А так! Назбирати до заходу сонця суниць, чорниць, малини і ожини більше, ніж він.
- От такої, нас двоє, а він один!
- Вас-то двоє, а він швидкий, хитрий і лютий...
- То, як кажеш, його гукнути?
- Тричі прокувікати, двічі прокукурікати.
- Кувік, кувік, кувіку, кукуріку-кукуріку!
Виліз з хащ лісовик, злий-презлий, страшний-престрашний!
- Хто тут шумить-біжить, мені спати заважає?
- Це ми тебе до бою за Зника викликаємо!
- Покажіться-но мені, такі сміливі, щоб я знав, кого перетворю на сорок галасливих!
- Це ми будемо з тобою змагатися, суниці-малину збирати - Зника у тебе забирати!
- Охохо! Ти ба! Ну давайте. Хе-хе, раніше від мене й починайте. Збирають братик з сестричкою ягоди, збирають, а ті ягоди з їхніх кошичків зникають. Лісовик лежть собі, в вус не дує, тільки знай собі чаклує. У лісовика ягід все більше і більше, а захід сонця все ближче і ближче.
- Треба нам швиденько думати-гадати, як же лісовика-шахрая подолати?
- Я вам допоможу, - мовив Бровко. Як підбіг до лісовика, як гавкнув на нього, той і перелякався, аж гикавка напала. Гикає лісовик, гикає, ніяк не може чарівних слів вимовити - чари повернути.
Вхопив Бровко кошик з ягодами і відніс дітям. Вони ще трохи назбирали, та ось і захід сонця.
- Ой-ой-ой! - Заплакав лісовик. - Як же я тепер без Зника, я ж так до нього звик! Хто мені хату замете, їсти зварить, на ніч похникає?
- Як же тобі не соромно?! Хіба можна маленьких ображати? Будеш тепер жити один, а Зника ми заберемо з собою у дім.
- Та, який же він тепер Зник? - знову за своє лісовик. - Хник, хник, гик, гик! Ви ж мене перемогли! Чари зняли. Тепер він Незник, хник-хник!
- Ну, то й добре. Ходімо додому.
Тільки діти зібралися йти, як лісовик гукнув.
- Та ж зачекайте, які ви швидкі! Раз ви вже сміливці такі, що зняли чари зі Зника, дружні, працьовиті і невтомні, то я допоможу вам швидше потрапити додому. А ще цей кошик з ягодами подарую, хоч за ним і не раз пошкодую. Бувайте.
А ввечері смачними лісовими ягодами ласували братик, сестричка, тато, мама, Бровко і хлопчик Незник, невеличкий.