Жив-був мандрівник на ім'я Христофор, який мандрував світом в пошуках чудес. Різні чудеса йому траплялися - і незвичайні споруди, і лазурні моря, і камені, схожі на фігури звірів та людей, та інші різноманітні витвори людей та природи.

Звірята казкового лісу дуже полюбляли зимові розваги. Особливо їм подобалося кататися на сніговій гірці. Та, на жаль, сніг випадав нечасто – лише коли над лісом пролітала велика снігова хмара. В інший час малі звірята сумували, дивлячись на самотні сніжинки, що падали з неба.

Казковий ліс вкрило білим пухнастим снігом. Більше за всіх раділи цьому маленькі звірята. Зранку до вечора вони каталися на санчатах та лижах, грали в сніжки, ліпили снігових баб та навіть купалися в снігу. Цього дня директор лісової школи Лис Лисович навіть дозволив звірятам не ходити до школи.

У сучасних приватних шкіл є безліч переваг перед державними. Тут навчання дійсно орієнтоване на підготовку дитини до майбутнього дорослого життя, вміння нею вирішувати проблеми, розвиток її талантів і задатків, особистісних якостей. Такі навчальні заклади, як приватна школа Clever School, використовують передові методики, створюють сприятливу атмосферу для навчання і розвитку, таку що надихає школярів на усвідомлену роботу з новою інформацією та розкриття власного потенціалу.

На балконі, у великій коробці, жили-були старі іграшки. Тут були й ляльки, і машинки, і конструктор, і фігурки звіряток, і багато м’яких іграшок. Колись цими іграшками залюбки гралися двійнята Ліза та Андрійко. Та дітки вже підросли, ходили до школи, тому іграшки сумували на балконі.

Рахувала мама кішка
Неслухняних кошенят.
Перше з них залізло в діжку,
Видно пару оченят.

Жила-була у лісі родина Колобків – тато Колобок, мама Колобуня та синочок Колобочок. Якось взимку, коли випав сніг, пішли вони кататися на санчатах. Веселою та радісною була їхня прогулянка, аж поки не побачила Колобків Лисиця.

Жив-був на небі злий Вітерець-морозець. Дивився він на землю, і дуже йому не подобалося, коли люди гуляють на вулиці та радіють гарній погоді. Тому Вітерець-морозець дмухав на землю холодним повітрям, щоб люди сиділи по своїх домівках.

Дід Мороз збирався на новорічне свято в дитячий садок. Він зібрав мішок з подарунками, сів в свої казкові літаючі санчата і вирушив в дорогу. Звичайно, люди не могли бачити цього польоту, адже Дід Мороз промовив спеціальні чарівні слова, які робили його невидимим.

У коробці з ялинковими іграшками жила срібна скляна кулька. На вигляд це була звичайна новорічна прикраса, щоправда, трохи бліда від часу. Та, насправді, це була кулька з секретом.