Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Чарівна мандрівка

Дитяча казка: Чарівна мандрівка
 

Жив-був мандрівник на ім'я Христофор, який мандрував світом в пошуках чудес. Різні чудеса йому траплялися - і незвичайні споруди, і лазурні моря, і камені, схожі на фігури звірів та людей, та інші різноманітні витвори людей та природи.

Якось в одній країні Христофор натрапив на надзвичайної краси палац. А з палацу вийшла дуже гарна дівчина. "Така краса, мов справжнє диво", - подумав мандрівник. Він закохався в неї з першого погляду.

- Красуне, виходь за мене заміж, - сказав Христофор.

- Що це ти вигадав? - зверхньо відповіла красуня. - Я знаєш хто? Я принцеса цієї країни. А ти подивись на себе, на свій старий одяг та взуття, на простеньку торбу за спиною!

- Я - мандрівник, подорожую та збираю дива світу, - сказав Христофор. - А одяг та взуття завжди можу змінити на нові.

- Дива збираєш? - всміхнулася принцеса. - Так покажи мені хоч одне диво, тоді, може, я зголошуся вийти за тебе заміж.

Звичайно, красуня не збиралася за Христофора заміж, а ось дива хотіла побачити.

Христофор почав розповідати принцесі про чудові місця, показував світлини.

- Та хіба це дива? - хмикнула принцеса. - Йди, шукай справжнє диво, а без нього не приходь.

Засмутився Христофор: де ж йому узяти чарівне диво? Він сів на лаву в парку та почав думати. Повз нього йшов дідусь невеличкого зросту.

- Чого такий печальний, юначе? Хтось образив тебе? - запитав раптом дідусь.

Христофор розповів йому про зустріч з принцесою, яку він полюбив, та яка вимагає від нього дива.

- Всього лише дива? - здивувався дідусь. - Та це ж так просто. Ось, наприклад, твої старі чоботи...

Дідусь схилився над чоботами Христофора, поплескав в долоні, щось прошепотів та сказав:

- А тепер спробуй добігти до он того ліхтаря! Побачиш, що буде.

Христофор зробив перший крок, та раптом миттю опинився біля ліхтаря. Виявляється, що старі чоботи понесли його зі швидкістю автомобіля.

- Оце диво! - вигукнув Христофор.

- А що там у тебе в торбі? - запитав дідусь.

- У мене там ковдра та сопілка.

- Давай-но їх сюди, - сказав дід.

Дідусь поклав ковдру просто на дорозі, поплескав в долоні, і сказав:

- Сідай та скажи: "Підніми мене, ковдро, над лавкою, та покатай".

Христофор сів на ковдру та вимовив ці слова, а та піднесла його наверх та полетіла парком.

- Дідусю, ти справжній чарівник! - сказав Христофор.

Та дідусь нічого не відповів. Він потримав в руках сопілку, а коли Христофор на ній зіграв, то виявилося, що тепер сопілка видає звуки цілого оркестру!

- Ну що ж, йди до своєї принцеси та здивуй її. Може, вона й погодиться вийти за тебе заміж, - сказав дідусь.

- Чим я можу тобі віддячити? - запитав Христофор.

- У тебе в торбі я побачив цукерки. Такими ж я ласував багато років тому, коли мандрував Індією. Може, пригостиш? - відповів дідусь.

Христофор насипав діду щедру жменю цукерок, не встиг підняти голову, а дідусь зник невідомо куди!

- Ой, дива! - промовив Христофор.

Він попрямував до магазину, щоб купити собі красивий костюм, та вирушив до палацу принцеси.

- Вітаю, красуню! - сказав Христофор. - Я готовий показати тобі диво.

- О! Знову ти? Бачу, причепурився. А чому чоботи старі? Чи грошей не вистачило? - насміхалася принцеса.

- Ні, то чарівні чоботи. Ось дивись!

Христофор скомандував чоботам бігти, і вони понесли його з неймовірною швидкістю.

- Та хіба це диво? - сказала принцеса. - Може, в твоїх чоботах сховані двигуни.

Засмутився Христофор з цих слів. Він узяв свою сопілку та почав грати, сподіваючись, що це здивує принцесу.

- Стій, я не люблю музику! - скомандувала принцеса, - Може, є в тебе ще якісь дива?

Тут Христофор уважно подивився на красуню-принцесу та подумав: "Ой, яка ж вона зла, холодна та невихована! Як я міг закохатися в неї?" Христофор дістав ковдру з торби, сів на неї та полетів додому. Принцеса щось кричала йому, але мандрівника це не торкало.

Повернувшись додому, він раптом зрозумів, що ані чоботи, ані ковдра, ані сопілка більше не чарівні, а стали звичайними, як раніше.

- Юначе, як ти гарно граєш! - сказала одна дівчина, що, проходячи повз нього, почула його гру. - Ніколи в житті не чула такої гарної музики!

Христофор познайомився з цією дівчиною, згодом вони покохали один одного, і одружилися.

- Яка в мене дружина - просто справжнє диво! - радів Христофор. - І гарна, і розумна, і добра!

Христофор з родиною ще багато мандрував світом, але про свою чарівну мандрівку він ніколи не забував й розповідав своїм дітям, які бувають дива на світі.

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Снігова подушка

Звірята казкового лісу дуже полюбляли зимові розваги. Особливо їм подобалося кататися на сніговій гірці. Та, на жаль, сніг випадав нечасто – лише коли над лісом пролітала велика снігова хмара. В інший час малі звірята сумували, дивлячись на самотні сніжинки, що падали з неба.

Дитяча казка: Як дружба вилікувала білченя

Казковий ліс вкрило білим пухнастим снігом. Більше за всіх раділи цьому маленькі звірята. Зранку до вечора вони каталися на санчатах та лижах, грали в сніжки, ліпили снігових баб та навіть купалися в снігу. Цього дня директор лісової школи Лис Лисович навіть дозволив звірятам не ходити до школи.

Дитяча казка: Казкова подорож до палацу Короля Мороза

Одного разу гномик Льова вирушив на прогулянку в зимовий ліс. Льова насолоджувався прогулянкою, як раптом, невідомо звідки, піднялася сніжна буря. Гном намагався повернути, але сніг кидався йому в очі, і, здавалося, ось-ось зіб'є його з ніг. Гном і не зрозумів, як довго це тривало. Але коли вітер вщух, він зрозумів, що не знає, як повернутися назад.

Дитяча казка: Іграшкове свято

На балконі, у великій коробці, жили-були старі іграшки. Тут були й ляльки, і машинки, і конструктор, і фігурки звіряток, і багато м’яких іграшок. Колись цими іграшками залюбки гралися двійнята Ліза та Андрійко. Та дітки вже підросли, ходили до школи, тому іграшки сумували на балконі.