Рахіт - це захворювання дітей молодшого віку (з другого місяця життя і до 3-5 років), при якому страждає кісткова тканина і нервова система. Причина захворювання - порушення обміну речовин.
З історії проблеми рахіту
Слово «рахіт» в перекладі з грецького означає «хребет, хребтовий стовп». Хвороба розм’якшує і викривляє кістки. У великих містах Європи XV-XVI ст. захворювання було настільки поширеним, що художники того часу замалювали його зовнішні прояви на численних полотнах. Люди з типовими ознаками рахіту - сутулі, з вузлуватими пальцями, з великим «вагітним» животом, з надмірно випуклим чолом, нависаючими надбрівнимі дугами, «сглаженою» потилицею.
Рахіт назвали «туманною» хворобою, бо простежується зв´язок цього захворювання з життям у фабричних кварталах, де особливо густо висів смоґ. Опис ознак рахіту зустрічається в англійській медичній літературі XVII століття. І хоча в той час причини, за якими ця хвороба вражає людей, ще не встановили, було помічено, що її розвитку сприяє недолік сонячних променів. Це підтвердилося, коли в 30-ті роки ХХ століття був відкритий вітамін D. Учені виявили, що вітамін виробляється під впливом ультрафіолетових променів і відіграє ключову роль в регуляції росту кісткової тканини. Подальші дослідження допомогли зрозуміти, що причина рахіту не завжди полягає в дефіциті вітаміну D, нерідко - в порушення фосфорно-кальцієвого обміну.
Причини хвороби
- Дефіцит вітаміну D через недостатній синтез його в шкірі в результаті «світлового голодування».
- Недостатнє вживання дитиною вітаміну D з їжею (наприклад харчування матері під час вагітності; раннє штучне вигодовування; незбалансоване харчування годуючої матері).
- Недоношеність (найбільш інтенсивне надходження мінералів в організм плоду відбувається в останні місяці вагітності).
- Погане засвоєння вітаміну D. У дітей, що тривалий час отримують фенобарбітал, у хворих на муковісцидоз, із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, печінки і нирок рахіт зустрічається найчастіше.
- Ендокринні порушення процесів формування кісток (хвороби паращитовидної і щитовидної залози).
- Несприятлива екологічна обстановка (накопичення в організмі солей свинцю, хрому, стронцію, цинку веде до того, що ці елементи замінюють з´єднання кальцію).
Три ступені рахіту
Як і багато інших захворюваннь, рахіт умовно можна поділити на 3 ступені тяжкості.
I - легка: симптоми слабко виражені, переважно - з боку нервової та м´язової системи, а також мають мінімальні розлади формування кісток;
II - середня: нервово-м´язові прояви, помірні, але чіткі деформації кісткової системи - черепа, грудної клітини і кінцівок. З´являються функціональні зміни внутрішніх органів (органів дихання, серцево-судинної системи, а також шлунково-кишкового тракту).
Про важкий рахіт III ступеня свідчать різко виражені кісткові і м´язові зміни, «розбовтаність» суставно-зв’язочного апарату, а також порушення у внутрішніх органах. Поспішаємо заспокоїти: сьогодні рахіт III ступеня майже не зустрічається.
Перші ознаки рахіту
Початковий період рахіту (триває від 2 - 3 тижнів до 2 - 3 місяців) чітко виявляється у віці 3 - 6 місяців, хоча перші симптоми захворювання можуть з´явитися у віці 1,5 - 2 місяці. Дитина стає неспокійною, лякливою, надмірно збудженою: здригається уві сні, від голосних звуків, раптових спалів світла. Сон стає поверхневим, тривожним.
Малюк відчуває себе в цілому непогано, але в нього вже з´являється надмірна пітливість, яка супроводжується опрілостямі, пітніцьою, синдромом «мокрої подушки», коли дуже сильно потіє голова. Піт дратує шкіру, викликаючи свербіж, і малюк починає тертися головою об подушку, від чого його потилиця лисіє.
Коли дитина спить, помітно її часте дихання. Сеча набуває неприємного запаху аміаку, розріджується стілець. До кінця початкового періоду може з´явитися невелике розм´якшення кісток (податливість країв великого «роднічка»).
Загальна тривалість початкового періоду при гострому перебігу рахіту коливається від 2 - 3 до 4 - 6 тижнів, інколи затягується до 2 - 3 місяців. При неправильному лікуванні або його відсутності рахіт переходить у наступну стадію − розпал захворювання, або квітучий рахіт. Частіше за все цей період припадає на кінець першого півріччя життя.
Слабкі м´язи. Перш за все страждають нервова і м´язова системи: посилюються пітливість, слабкість, знижується м´язовий і зв’язочний тонус, через що в малюка збільшується живіт (стає «жабенячим»). Травлення погіршується, часто виникають запори або пронос. Дитина погано їсть і повільно набирає вагу. Її шкіра стає блідою, а тканини занадто в’ялимі, нерідко починається анемія.
Затримка розвитку. Загальна слабкість призводить до відставання в психомоторному розвитку: дитина неохоче повертається на живіт і спину і не може сидіти; не лопоче. Особливо помітно це у дітей до року: вироблення умовних рефлексів сповільнюється, а придбані рефлекси слабшають або зовсім зникають.
Розм´якшення і деформація кісток черепа. Серйозним змінам піддається кісткова система. Кістки черепа разм’якшуються, «підтають» краї роднічка, потилиця стає більш пласкою. Якщо вчасно не зупинити процес, починають розходитися черепні шви, в результаті чого голова змінює форму. Великий роднічок закривається дуже повільно − у 1,5 - 2 роки і пізніше. Можуть виникнути і деформації лицьової частини черепа: западає перенісся (седловидний ніс), «олімпійське» (надто опукле) чоло, порушення прикусу та ін. Зуби прорізаються пізніше звичайних термінів і швидко вражаються карієсом.
Деформація грудей і хребта. На рівні діафрагми зовні на грудній клітці утворюється глибока западина - «гаррісонова борозда». Ребра стають м´якими і від цього викривляються: деформується грудна клітка, здавлюється з боків («курячі груди»). Збільшується кривизна спини (рахітичний кіфоз). Надалі, коли дитина починає стояти й ходити, можуть приєднатися лордоз і сколіоз.
Деформація кісток рук і ніг. Товстішають епіфізи кісток передпліччя («рахітичні браслети») і фаланги пальців рук («нитки перлів»), викривляються кістки нижніх кінцівок - ноги мають вигляд букви О або Х, майже завжди деформуються кістки тазу. Розростання остеоїдної тканини в точках окостеніння призводить до того, що на межі кісткової і хрящової частини ребер з´являються потовщення («рахітичні чотки»), лобовий і потиличний горби, через що голова набуває квадратної форми.
Загальний стан. Рахіт знижує імунітет. Діти частіше хворіють, у них збільшується печінка, селезінка. Серце теж може давати збої: з´являється глухість тонів серця, тахікардія, сістолічний шум.
За відсутності лікування рахітичні зміни можуть прогресувати на другому і навіть на третьому році життя, а деформації скелета залишаються на все життя.
Формується типовий вигляд хворого, що зберігається іноді на все життя: низький зріст, викривлені ноги та грудна клітка, велика голова, нависаюче чоло, запале перенісся. Можуть бути аномалії прикусу, звуження тазу, плоскостопість, дефекти зору (астигматизм, короткозорість).
Діагностика рахіту
Більшість мам чомусь вважають, що рахіт можна розпізнати самостійно, і намагаються робити висновки на основі відомих їм симптомів: підвищеної пітливості дитини або за викривленням ніжок. Але пітливість може початися і з інших причин, через запальні захворювання або високу температуру в приміщенні, а ніжки нерідко викривляються, коли дитина рано починає ходити.
Діагноз «рахіт» ставиться лікарем на підставі цілого комплексу симптомів при безпосередньому огляді дитини. Для постановки діагнозу враховується вся сукупність ознак, ступінь їх вираженості, а також лікар оцінює результати аналізів: рівень кальцію, фосфору, цитрат, лужної фосфатази.
Видужуємо!
Якщо заходи були прийняті вчасно, самопочуття дитини поступово покращується. У першу чергу зникають неврологічні розлади. Дитина починає краще сидіти, стояти й ходити, однак м´язова гіпотонія і деформація скелета можуть зберігатися довго.
При виявленні кісткових ознак рахіту дитині необхідний огляд ортопеда. Деформації кісток у дітей до 1 року досить легко виправляються за допомогою вітаміну D і спеціального масажу. Після року дитина починає активно ходити, і навантаження на ноги зростає, але поки що кістки м´які, хірургічне втручання не потрібне.
У дітей до 4 років кривизна ніг виправляється коригуючими гіпсовими пов´язками за 2 - 3 місяці. Вони накладаються на ноги дитини, фіксуючи колінні суглоби, стопа залишається вільною, і дитина може ходити. Діти звикають до пов ´язок дуже швидко, за день-два, і в подальшому вони не викликають великих незручностей. А от старшим дітям для виправлення деформації необхідна операція.
Профілактика
Майбутнім мамам корисні тривалі прогулянки на свіжому повітрі, раціональне харчування і курси прийому вітамінно-мінеральних комплексів для вагітних. Профілактика продовжується і після народження, протягом перших трьох років життя малюка. Особливу увагу приділяють дітям недоношеним, ослабленим і тим, хто народився в осінньо-зимово-весняний період.
Перш за все необхідне правильне харчування, корекція дисбактеріозу кишечника, тривалі прогулянки, масаж і лікувальна гімнастика. Правильне харчування дитини − годування грудним молоком хоча б до року (ідеально – до трьох років), введення в раціон жовтків, вершкового масла, печінки, м´яса. Так як у дітей з проявами рахіту відзначаються проблеми фосфорно-кальцієвого та вітамінного (не тільки вітаміну D, але й вітамінів А, С, групи В) обміну, важливо вчасно вводити пригодовування: овочеві та фруктові пюре, соки, каші, м´ясо, сир. У якості першого пригодовування дітям, що страждають рахітом, рекомендується овочеве пюре (з 4 - 6 місяців життя) з наступним додаванням до нього яєчного жовтка у 7 - 8 місяців. Пюре багате на кальцій, фосфор, вітаміни і мікроелементи. Поповнення раціону кашами, сиром, м´ясом допоможе забезпечити достатнє надходження в організм дитини повноцінних білків. А ось надмірного вживання хліба, борошняних виробів, жиру необхідно уникати, так як вони погіршують всмоктування кальцію в кишечнику.
Корекція порушень кишкової мікрофлори також дуже важлива, оскільки засвоєння вітамінів і мікроелементів відбувається саме в кишечнику.
Якщо дитина годується штучно (що може саме по собі стати причиною слабого імунітету та захворювань), між годуваннями давайте їй водичку з лимонним соком (так, щоб смак був трохи кислий). Це сприяє утворенню цитрату кальцію, який легко всмоктується а, отже, і засвоєнню фосфору.
Малюкам, які народилися восени і взимку, вже з тритижневого віку лікарі призначають профілактичну дозу вітаміну D. Недоношеним немовлятам препарат у відповідних дозах виписується вже з восьмого дня життя.
Профілактична добова доза вітаміну D звичайно складає 500 - 1000 МЕ (1 - 2 краплі) на добу. В особливих випадках (наприклад, недоношеним дітям) − до 4 крапель на добу. Перед тим, як ви почнете давати дитині вітамін, рекомендуємо проконсультуватися з лікарем.
Читайте статті про здоров´я дитини:
Як правильно одягати дитину? Профілактика ГРЗ і грипу
Щеплення моєї дитини: усі за і проти
Як доглядати за пупком немовляти?
