Останім часом громадськість та науковці все більше відзначають посилення негативного впливу на дітей засобів масової інформації (і в першу чергу Інтернету та телебачення). Особливо потужний вплив на молодь здійснює телебачення. Телевізор стає для дитини чи підлітка основним джерелом інформації.

Часто молоді батьки чують рекомендації інших батьків або лікарів і психологів про те, що спілкуватися з дитиною з самого початку потрібно як з дорослим. Що це означає і навіщо це потрібно?

При переживанні сильних емоцій і браку часу дитяче невдоволення, пригніченість, гнів і інші почуття можуть порушуватися з приводу подій, які дорослим здаються дрібницями. Буває, що дорослий впевнений, що емоційний сплеск швидко мине і не стане довгостроковій проблемою. Проте є діти, у яких емоційні пориви дуже часті. Таким треба допомагати виливати відчуття і необов´язково обраним ними способом. Один з раціональних засобів — спонукати дитину до гри, що дає вихід емоціям.

А ви вже водили вашого малюка в театр? До трьох років рекомендують водити лише в лялькові театри. Синові набагато менше, але ми прийняли запрошення одного невеликого театру і сходили на перший в житті спектакль.

На цей рахунок існує дві найбільш поширені точки зору. Перша: єдина дитина виявляється більш емоційно стійкою, ніж інші діти, тому, що не знає хвилювань, пов´язаних з суперництвом братів. Друга: єдиній дитині доводиться долати більше труднощів, ніж зазвичай, щоби надбати психічної рівноваги, тому що їй не дістає брата чи сестри.

Кількість заборон, якими ми огорожуємо наших дітей, збільшується. Нове слово dangerism пояснює, що батьківські страхи можуть бути ніяк не пов´язані з реальністю.

Коли я дивилася фільм «Убити пересмішника», у мене завмирало серце: 10-річні діти бігають по вулиці в темряві, одні, без батьків, і ніхто не звертає уваги. Те, що здавалося звичайною справою в нелегкі роки Великої депресії, сьогодні видається безглуздям. Діти до повноліття сидять по домівках, ніхто не вміє грати в хованки, «телевізор їм природу замінив».

1. Створіть для кожної дитини власний ритуал відходу до сну: колискова, погладжування по спинці, особлива музика, казочка, поцілунок — на ваш вибір. Виконуйте цей ритуал щодня в один і той же час, у присутності другого малюка.

У загальній ліжечку чи в різних? Колихати разом чи окремо? Що робити, коли одна з них прокидається серед ночі? У батьків близнят — свої турботи.

У материнському вихованні дівчинки немає нічого незнайомого. Всі звикли виділяти мамі провідну роль. А от активною участю тата у вихованні доньки ми захоплюємося найчастіше під час серіалів і телепередач. Хоча варто додати активності татам у вихованні їхніх дочок.

Дослідники з Університету Торонто в США нагадують, що маленькі діти завжди імітують вчинки своїх батьків. Тому експерти настійно рекомендують мамам і татам стежити за своєю поведінкою і не допускати виконання наступних дій на очах у дітей: