Автори книги "Радість виховання. Як виховувати дітей без покарання" вважають, що добре відомий метод "кнута й пряника" має більше недоліків, ніж переваг. Чому ж вони так у цьому впевнені?

Дитина росте. І ми помічаємо, що в якихось справах вона гарніша за інших, а в інших − не дуже. Чи знаємо ми особливості своєї дитини? На що вона спроможна, а на що - ні?

Буває, що діти починають злитися чи плакати з якогось зовсім маленького, неважливого приводу. І ви ніяк неможете повірити, що зараз ваша дитина дійсно плаче тому, що побачила на вулиці жінку в довгому білому пальто, яка здалася їй "поганою"! Це ж нісенітниця якась! Так у чому справа?

Чи можливо за допомогою виховання змінити дитину, додати їй якісь риси характеру? І чи варто воно того?

Спробуйте спостерігати за немовлям деякий час. Півгодини чи годину. І ви обов´язково зрозумієте, хто перед вами. Діти, навіть, у такому маленькому віці поводять себе по-різному. Коли ж діти починають усвідомлювати свою стать? І як?

А взагалі, чи замислювалися ви колись, яку людину ви хочете виховати? І що ви для цього робите?

Зараз часто можна почути вислів "діти індиго". Що він означає? Хто вони, ці діти?

Зараз на заході поширена практика, коли діти після закінчення школи беруть рік "відпустки". Навіть престижні університети, такі як Гарвард, рекомендують абітурієнтам після вступу відпочити один рік, перш ніж приступати до навчання. Чому і навіщо це робиться? Кому може бути корисна подібна практика? І чи варто дозволяти нашим дітям відпочивати один рік перед вступом у вищий навчальний заклад?

Кілька простих правил, які допоможуть вам швидко навести порядок в дитячій і долучити до цього заняття своє чадо.

Конфлікти між дітками зазвичай ставлять у глухий кут батьків. Мами і тата губляться в дитячих проблемах. Справа в тому, що вони просто і не знають, як реагувати на них. Отже, для початку треба розібратися в причинах дитячих сварок, а після - шукати вихід із ситуації. Думаємо далі, чи потрібно втручатися дорослим в дитячі сварки. І як це правильно робити?