- Знайомтеся! Я – великий мандрівник папуга Жако! – гордо відповів гість.
Горобці здивовано поглядали то один на одного, то на сірого птаха:
- Папуга? Звідки?
- Хіба у нашому парку живуть папуги? – перепитав один з горобців у місцевих птахів, які також злетілися подивитися на новенького.
Жако відповів, усміхаючись:
- Взагалі-то я живу у далекій Африці. Та одного разу до нашого африканського лісу приїхав відомий вчений Марко. Він вивчав нашу місцевість та, зустрівши мене, одразу зрозумів, що я надзвичайно розумний та надзвичайно красивий представник пташиного роду! Марко довго вмовляв мене поїхати з ним. Йому був вкрай необхідний такий помічник для досліджень та партнер для мандрівок! Він навчив мене людської мови.
Папуга Жако розповів, як разом з Марком на великому кораблі вони вирушили в путь:
- На третій день нашої мандрівки на горизонті з’явився піратський човен.
- Зі справжніми піратами? – роззявивши дзьобики від здивування, запитали горобці.
- Найсправжнісінькими! – продовжив Жако. – Вони сказали Марку: «Хутчіше віддай нам свій скарб – свого надзвичайного папугу! Ми візьмемо його в нашу піратську команду, він стане шпигуном і дістане для нас карти скарбів! А як відмовишся, то продірявимо твій корабель своєю зброєю».
Звісно, Марко відмовився віддавати Жако піратам. Але у нього, на відміну від піратів, зовсім не було зброї. Зате на його кораблі було багато паперу (він же вчений, а вчені роблять записи). І тоді Жако підказав Марку, щоб той взяв найважчий стос паперу і скинув його у піратський човен. Від такого удару в човні з’явилася діра, і той став стрімко тонути. Пірати влаштували метушню, і врешті, вдягли рятувальні жилети й поплили шукати берегів.
Корабель Марка та Жако поплив далі. Однак попереду на друзів чекало чергове випробування. Невідомо звідки перед кораблем з’явилася голова морського чудовиська.
- Вимагаю зупинитися! – сказало морське чудовисько, розкриваючи пащу з трьома рядами гострих зубів на кожній щелепі. – Людино, віддай мені свого папугу. Це буде мій найсмачніший обід! А інакше мені доведеться з’їсти тебе, хоч ти і не такий смачний!
- Почекай, спочатку мені треба почистити пір’ячка, причепуритися. Ти ж не збираєшся їсти немиту їжу? – запитав Жако.
На мить Марко подумав, що Жако добровільно хоче стати обідом морського чудовиська. Але у Жако був інший план.
На кораблі Марка все ще був великий запас паперу. Жако попросив вченого зробити паперовий макет папуги, а в середину покласти скоч та цвяхи. Марко все зробив як треба, і повернувшись на палубу, сказав: «Що ж, лови папугу», жбурнувши паперове опудало просто у пащу морського чудовиська.
Чудовисько збиралося посмакувати здобиччю, але натомість заревіло від болю: гострі цвяхи впилися йому в пащу, а цупкий скоч заліпив їх. Тож, морському чудовиську довелося забути про обід.
- Далі шлях додому був безпечним, і ось я опинився у вашому місті. Тепер я живу у секретній лабораторії Марка, - завершив свою надзвичайну розповідь папуга.
- То що ти робиш у нашому парку? – запитав голуб, - Загубився?
- Ні, я проводжу тут таємничий експеримент, - гордо відповів Жако.
Тільки-но птахи сподівалися почути подробиці, як до дерева, де сидів папуга, підійшов хлопчик:
- Ось ти де, Жако! Ми з татом тебе по всьому парку шукаємо! Йдемо додому!
- Марку, на щастя ми його знайшли, - додав тато, який прийшов разом з хлопчиком.
«То він все вигадав? Він звичайний папуга, який втік від господаря. А Марко – звичайний хлопчик, а не вчений», - розчаровано перемовлялися птахи.
- Так, я трохи прикрасив свою розповідь. Але мої предки дійсно прибули у наше місто з Африки. Я справді вмію розмовляти людською мовою. А мій Марко – таки вчений! – гордо заявив Жако. – Ну майже справжній. Адже він читає багато книжок, вивчає підручники, і у нього є велика карта світу, дивлячись на яку він планує свої майбутні подорожі.
Жако попрощався з парковими птахами та вирушив додому зі своїм господарем та другом Марком. А горобці, голуби та ворони ще довго згадували чудову розповідь надзвичайного Жако, розповідаючи своїм дітям її замість казки.
