Мишка зробила стіни з печива і дах з соломки. Круглі пряники перетворилися на вікна солодкого будинку. Щойно роботу було завершено, господарка вирішила похвалитися своїм солодким будиночком перед своїми подружками-мишками.
- Ой, який гарненький будиночок! – захоплено казали подружки-мишки.
- А як смачно від нього пахне! – мружили очі мишенята.
Миша і не помітила, як від її солодкого будиночку нічого не залишилося. Подружки-миші та їхні малюки-мишенята ненароком гризли-гризли солодощі, та й з’їли всю мишачу оселю! Навіть крихт не лишилося – їх доїли горобці.
- Ой, що ж мені робити! – заплакала мишка. – Де ж мені жити і що мені їсти? От ви, погані подружки!
- Ой, ой, ой! Як це могло статися? – дивувалися подружки та малюки. Їм було соромно, що так вийшло.
- Не плач, подружко, ми зараз все виправимо, - втішала одна з мишок колишню щасливу господарку солодкого будинку. – Зараз ми усі разом знайдемо найкращі гілочки, з яких допоможемо тобі побудувати гарненький тепленький будинок.
Так вони і зробили. Працювали усі разом, і незабаром у мишки з’явився новий, найсправжнісінький мишачий дім.
- Ось так краще! – сказали миші. – Ще ми покажемо тобі поле, де ростуть смачні гарбузи, і можна знайти зернятка. А до магазину більше не йди, бо ще раптом принесеш на хвості людям якогось мікроба!
- Який же у мене гарний будинок, і які гарні подружки! – раділа миша.
