Він і сам вже забувся, коли у нього з’явилася ця погана звичка. Спочатку вона його веселила, але тепер він не знав, як її позбутися. Спершу сусіди ображалися на нього, а потім просто оминали спілкування з Навпакуном. Чоловічку це не подобалося. Він розумів, що в цьому винна його погана звичка.
Якось Навпакун йшов додому та побачив милу дівчину, яка розгублено роздивлялася серед вулиці. Навпакун ніколи її раніше не бачив. Йому здалося, що взагалі він ніколи не бачив такої симпатичної дівчини. Та вона виглядала наляканою.
- Дівчино, ви, напевно, загубилися? – запитав Навпакун.
- Так, я загубилася. Мені здається, що треба повернути наліво, але там серед дороги сидить величезний зубастий пес. Він кидається на мене та не пускає! – засмучено сказала дівчина. – Може, тут є безпечніша дорога?
- Я можу допомогти вам, - запропонував Навпакун. – Я тут все знаю, і собак не боюсь. Спробуймо разом повернути наліво, щоб ви переконалися, чи той будинок вам потрібен. - Буду вам дуже вдячна за це, - відповіла мила незнайомка.
Навпакун та дівчина пішли разом. Дорогою вона розповіла Навпакуну, що її звати Поллі, і вона приїхала у їхнє місто в гості до своїх друзів. Ось, вийшла сама на вулицю і загубилася.
Незабаром вони дійсно побачили великого собаку. Помітивши їх, той почав гавкати.
- Сиди тихо або йди геть! Не заважай нам рухатися! – суворо та гучно сказав Навпакун псу.
На диво, собака завмерла на місці, хоча ще трохи гавкала на Навпакуна та його супутницю. Вони пішли далі.
- Ні, це не будинок моїх друзів, я помилилася, - в розпачі сказала Поллі. – Але ж він має бути тут, поруч.
- Нічого, зараз знайдемо, - втішав нову знайому Навпакун.
Раптом Поллі стала розглядати Навпакуна та невпевнено запитала:
- А ви, часом, не той самий Навпакун, якому не можна вірити через його погану звичку? Мені друзі розповідали, що є в вашому місті такий чоловічок, і за описом ви дуже на нього схожі!
- Ні! Мене звати Роні. А Навпакун – це мій брат-близнюк, і він уже поїхав з міста, - сказав Навпакун. Йому довелося сказати неправду про брата-близнюка, адже йому стало дуже соромно за те, що у місті про нього ходить така погана слава.
Поллі недовірливо подивилася на Роні-Навпакуна, а він запитав:
- Можливо, я знайомий з вашими друзями, і знаю, де вони живуть. Як їх звати?
Поллі назвала імена чоловічків, до яких приїхала в гості. Роні-Навпакун одразу зрозумів, що їх будинок зовсім поруч.
- Нам туди! – рішуче сказав Роні-Навпакун, і через три хвилини вони вже були на місці.
- Поллі, ось ти де! А ми тебе вже всюди шукаємо! – радісно сказали її друзі Рікі та Мікі, зустрівши дівчину біля будинку. А це хто з тобою, Навпакун? Ми ж тебе попереджали!
- Ні, це не Навпакун, це – його брат-близнюк Роні. І він допоміг мені. Якби не він, то я б вас ніколи не знайшла, - відповіла Поллі. – А Навпакун вже поїхав з вашого міста.
Рікі та Мікі, звичайно, упізнали Роні-Навпакуна, але не видали його секрету Поллі. Вони були вражені, що цього разу Навпакун сказав правду і допоміг дівчині, і дуже дякували йому.
З того часу Навпакун назавжди позбувся своєї поганої звички. Тепер його знову звали Роні. Йому сподобалося допомагати і відчувати повагу інших. Він більше нікого не обманював, і у нього нарешті знову з’явилися друзі.
