Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Як правильно хвалити дитину

Як правильно хвалити дитину
 

Як правильно хвалити дитину Похвала потрібна кожній дитині, це просто аксіома, зрозуміла усім батькам. Але хвалити, виявляється, теж потрібно правильно. Що мається на увазі? Про це далі...



Що таке похвала? Це не лише заохочування - це велика підтримка та доказ любові, доказ того, що в тебе вірять, який додає нам впевненості. Буває, батькам складно навчитися хвалити своїх чад, адже багато з нас звикли по житті (не лише у взаєминах із рідними) бачити, в першу чергу, негативні сторони, а позитив ми сприймаємо як щось само собою зрозуміле. Ми різко реагуємо на кожен "проступок" малюка, а ось його старань, успіхів, добрих і "правильних" вчинків наче не помічаємо. Повірте‚ нарешті, що у вас чудова дитина, тоді ви зможете побачити все те, за що варто похвалити, що потрібно підкреслити.

Почніть із простого "ритуалу" - кожного вечора, перед сном, коли вкладаєте свого непосидька в ліжко, скажіть йому, що любите його, що він у вас такий хороший, що з кожним днем він робить все більші успіхи! Ви самі, мабуть, знаєте, які слова тут потрібні, за що ви не похвалили дитину протягом дня. Якщо вам категорично здається, що хвалити немає за що - хваліть за те, чого дитина НЕ зробила, тобто за ті ситуації, коли вона могла повестись нечемно, але не вчинила так: "Ти такий молодець! Сьогодні в пісочниці Петрик забрав твоє відерце, але ти не став сваритися, а спокійно продовжував з ним гратися", - малюк здивується, що ви це помітили і оцінили.

Коли хвалите дитину, не порівнюйте її ні з ким - це провокує непотрібні комплекси. Не потрібно говорити "Ти найкращий", адже у цій фразі вже є порівняння "кращий за інших", скажіть "Ти в мене такий хороший, добрий, щирий, веселий", - тобто ви оцінюєте якості конкретно вашої дитини, не порівнюючи його з іншими дітьми.

Проте й тут важливо не перегнути палку - не хваліть дитину штучно, будьте щирими з нею, порожня похвала шкодить розвитку самостійності. Кожна похвала має базуватися на якомусь вчинку, бо інакше дитина може зробити хибні висновки, що не потрібно старатися, все досягається само-собою.

Відчуйте ту "золоту середину", недостатність у похвалі розвиває в дитині невпевненість і страх, а от її надлишок і необґрунтованість - прищеплює безвідповідальність.

Виховання дитини - непроста справа. Будьте мудрими, прислухайтесь до власного серця і до свого чада – у вас все вийде!

Автор: Марта Павлюк

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Наймаємо родича замість няні: які питання мають вас цікавити?

Якщо у вас є можливість не наймати няню, а передати турботу про дитину, поки вас немає поруч, комусь із родичів (мамі, тітці, бабусі), вам дуже пощастило. Найбільша перевага тут – ваш спокій, що ваш малюк в руках близької людини, якій ви можете довіряти. Крім того, це набагато дешевше або, можливо, і зовсім безкоштовно. Але, на жаль, навіть в цьому прекрасному варіанті є свої недоліки.

Якщо у вашої дитини з’явились уявні друзі

Ви помітили, що ваша дитина почала спілкуватися з уявними товаришами, граючись, вона називає їх імена, спілкується з ними, а, може, навіть, доглядає за такими «друзями»: годує, водить на горщик, вкладає спати? Звісно, це може здивувати чи навіть насторожити батьків. Чи варто хвилюватися?

Виховання «страшилками»: чи існує альтернатива?

Класична ситуація: дитина відмовляється їсти (одягатися, спати, читати, прибирати, чистити зубки…), а батьки, в якості виховного методу, одразу підключають старі-добрі «страшилки» - прийде Баба Яга, лікар зробить укол, забере міліціонер, з’явиться павучок чи рогата коза… Ці нехитрі сюжети передаються з уст в уста: Бабою Ягою лякали нас, тепер і ми своїх дітей лякаємо. А робимо це тому, що такий метод майже завжди спрацьовує, хоча інколи задумуємось: чи правильно залякувати малечу?

Дитячі вікові кризи: як пережити їх батькам?

Розвиток дитини відбувається нерівномірно: зазвичай, зміни у дитячій психіці відбуваються плавно та поступово - так звані стабільні періоди, проте є й інші – кризові періоди, під час яких ці зміни відбуваються бурхливо та динамічно. Більшість вікових криз людина переживає саме у дитинстві. Батьки часто виявляються не готовими до таких перемін і реагують на них неправильно, псуючи нерви собі та створюючи психологічні проблеми для свого чада. Отже, які вікові кризи проходить дитина, що відбувається в ці періоди та як реагувати батькам, коли вони помітили, що їхнє дитя переживає внутрішню «революцію»?