Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Виховання «страшилками»: чи існує альтернатива?

Виховання «страшилками»:  чи існує альтернатива?
 

Класична ситуація: дитина відмовляється їсти (одягатися, спати, читати, прибирати, чистити зубки…), а батьки, в якості виховного методу, одразу підключають старі-добрі «страшилки» - прийде Баба Яга, лікар зробить укол, забере міліціонер, з’явиться павучок чи рогата коза… Ці нехитрі сюжети передаються з уст в уста: Бабою Ягою лякали нас, тепер і ми своїх дітей лякаємо. А робимо це тому, що такий метод майже завжди спрацьовує, хоча інколи задумуємось: чи правильно залякувати малечу?



Та й не вічно цей спосіб буде дієвим, адже дуже швидко малюк підросте і зрозуміє, що Баба Яга – лише казковий персонаж, а міліціонер займається злочинцями, а не малюками, які не хочуть їсти кашу.

Перше, до чого ви маєте бути готові – дитя, справді, вже скоро подорослішає і зрозуміє, що батьки лякали його свідомо, точніше – обманювали свідомо. Висновки напрошуватимуться відповідні: чи можна довіряти батькам? Батьківський авторитет може бути підірваний досить серйозно. Кому це потрібно?

Як бути?

Подумайте, чого ви добиваєтесь, використовуючи «страшилки»? - Швидкого результату, абсолютного послуху, але якою ціною? Малюк слухається лише через відчуття страху. Ми навіть особливо не аналізуємо цього моменту: всі так роблять і ми робимо. Корені традиції лякати дітей сягають давнини, адже в світі протягом багатьох років управління масами здійснювалась шляхом залякування, люди боялись страти, божого гніву, осуду з боку суспільства – як результат, ставали покірними. В сучасному ж світі діють інші правила, ми живемо в епоху толерантності, демократизму, індивідуалізації, страх вже не керує свідомістю людей, тому й стара методика виховання «контроль страхом» сама-собою стала не актуальною.

Найкраща альтернатива – бути відвертим, більше пояснювати, розмовляти з чадом. Не просто заборонити, а пояснити, що така поведінка засмучує вас чи інших. Якщо малюк відмовляється, наприклад, прибирати в своїй кімнаті, для чого навіювати йому, що він повинен догоджати Бабі Язі чи чорному павучку, якщо можна попросити послухатись заради своєї матусі, яка теж втомилася і хоче відпочити? Не потрібно вважати, що малюк не здатен цього зрозуміти - ви недооцінюєте його.

Батьки для дитини – перші авторитети. Пам’ятайте це і використовуйте, а не перекладайте всю відповідальність на вигаданого міліціонера =).

Автор: Марта Павлюк

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Наймаємо родича замість няні: які питання мають вас цікавити?

Якщо у вас є можливість не наймати няню, а передати турботу про дитину, поки вас немає поруч, комусь із родичів (мамі, тітці, бабусі), вам дуже пощастило. Найбільша перевага тут – ваш спокій, що ваш малюк в руках близької людини, якій ви можете довіряти. Крім того, це набагато дешевше або, можливо, і зовсім безкоштовно. Але, на жаль, навіть в цьому прекрасному варіанті є свої недоліки.

Якщо у вашої дитини з’явились уявні друзі

Ви помітили, що ваша дитина почала спілкуватися з уявними товаришами, граючись, вона називає їх імена, спілкується з ними, а, може, навіть, доглядає за такими «друзями»: годує, водить на горщик, вкладає спати? Звісно, це може здивувати чи навіть насторожити батьків. Чи варто хвилюватися?

Дитячі вікові кризи: як пережити їх батькам?

Розвиток дитини відбувається нерівномірно: зазвичай, зміни у дитячій психіці відбуваються плавно та поступово - так звані стабільні періоди, проте є й інші – кризові періоди, під час яких ці зміни відбуваються бурхливо та динамічно. Більшість вікових криз людина переживає саме у дитинстві. Батьки часто виявляються не готовими до таких перемін і реагують на них неправильно, псуючи нерви собі та створюючи психологічні проблеми для свого чада. Отже, які вікові кризи проходить дитина, що відбувається в ці періоди та як реагувати батькам, коли вони помітили, що їхнє дитя переживає внутрішню «революцію»?

Успішну людину можна виховати

Кожна мама й тато хочуть бачити свою дитину в майбутньому успішною людиною, яка зможе легко іти по життю, долати труднощі і досягати своєї мети. Але такий добрий намір - це лише половина справи. А яка модель виховання приведе до цих омріяних результатів? Ми проаналізували думки психологів з цього приводу, їх базові концепції: які ключові поради звучать з уст фахівців? Про це нижче.