Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Як «правильно» карати дитину?

Як «правильно» карати дитину?
 

Процес виховання неминуче передбачає наявність такого моменту як покарання. Якщо слово «покарання» піднімає в вашій уяві картину, де заплаканий малюк стоїть в кутку, а мама (тато) злісно виговорюють його (чи навіть шльопають по попі) – доведеться розірвати цей шаблон. Адже покарання може бути абсолютно різним (на щастя, для більшості сучасних батьків фізичне покарання – річ неприпустима). Не хотілося б оперувати термінами «правильно» і «не правильно», адже границі їх дуже розмиті, та, тим не менш, поговоримо про «правильне» покарання в контексті «ефективне покарання» - таке, яке приносить бажаний ефект. Отож…



Для чого караємо?

Якщо запитати пересічну маму, чому вона карає свого малюка, яку мету переслідує – прозвучить: «аби був слухняним», «розумів важливі речі», «а як інакше виховати?», «я добра своїй дитині бажаю, тож мушу зараз виховувати, аби виросла хорошою людиною». Ну звісно, благі наміри є у кожному нашому вчинку, навіть в, на перший погляд, негативному. Є й противники будь-яких покарань, які твердо впевнені, що карати немає потреби і з дитиною про все можна домовитись. Та, погодьтесь, інколи бувають ситуації, коли просто необхідно зупинити поведінку дитини, яка може принести шкоду самому малюку чи оточуючим.

Не рубайте з плеча

Трапляється й таке (мабуть, найчастіше саме так і буває) – спершу нагримаємо на дитину, а потім шкодуємо, адже відчуваємо несправедливість свого покарання, здійснено воно було через наш поганий настрій, негаразди, втому… а малюк став просто жертвою, попав, як то кажуть, під гарячу руку. І це вже проблема, особливо, коли такі несправедливі покарання з пересердя стають закономірністю.

Звісно, статтю прочитати – одне діло, в житті все трішки по-іншому. Та якщо маємо за мету виховати щасливу людину – можна й потрудитися і попрацювати над собою. Тож перше, чого варто навчитися – перед тим, як прийняти рішення про покарання, зважте, чи бува, не капризує дитя тому, що втомилося, голодне, хоче спати, або захворіло. Якщо таких об’єктивних причин для капризів немає – час поговорити. Якщо є можливість – поясніть дитині, що її поведінка вас (татка, бабусю, сестричку…) сильно засмучують – така проста схема, до якої прибігають одиниці, є насправді мега-ефективною. Більшість батьків не вдаються до пояснень, бо вважають, що дитя й так не зрозуміє нічого. Часто так буває: навіть не спробувавши стверджуємо, що ЦЕ не допоможе. А ви все-таки спробуйте і здивуєтесь: для малюка розуміння, що він засмучує своєю поведінкою маму – значно ефективніша «стимуляція чемності», ніж залякування Бабою-ягою, заборона мультфільмів, або хлопки по попі.

Альтернатива є!

Ще один ефективний спосіб вплинути на поведінку малечі, не прибігаючи до покарань – запропонувати альтернативу. Не просто «не можна», а «не можна малювати по шпалерах, зате, ось тобі олівець і папір - малюй скільки завгодно!», «не можна рвати книги, але є старі газети – їх рвати можна, якщо дуже хочеться». Намагайтеся не ставити дитину перед фактом – це не сподобається нікому, а от розуміння, що існує альтернатива – вже зовсім інша справа.

Якщо забороняємо – забороняємо завжди

Ще одна поширена помилка: сьогодні ми забороняємо, бо в нас поганий настрій, ми втомлені, а завтра наступає новий день і правила змінюються: всі заборони знімаються, бо в нас вже інше налаштування. Звісно, такі вибіркові заборони до добра не приводять, дитина перестає розуміти, за що, власне, її наказано.

Карайте вчасно

Буває інколи, малюк погано поводиться в гостях, ми не хочемо з’ясовувати стосунки при чужих людях, тож відкладаємо момент «Х» на потім, до приходу додому. Така стратегія не принесе бажаних результатів – дитина не зрозуміє своєї помилки, адже відчуття часу в малюків не є таким чітким, як у нас, дорослих. Тому імовірніше за все, ваш син чи дочка просто не зможуть спів ставити свою погану поведінку з цим відкладеним покаранням.

Менше емоцій

Як же ми любимо в пориві гніву наговорити зайвого. Це стосується і спілкування з малечею, дитина провинилась, а ми одразу відрубали: «місяць без комп’ютера». А що дальше? Зазвичай відбувається так: 2-3 дні (в кращому випадку тиждень) проконтролювали дотримання умов покарання, а далі… Забули, гнів спав, покарання стало неактуальним. По-перше, дитина зробить висновок, що батьки забувають про обіцяне, тож нічого страшного, можна бешкетувати, мама (тато) все одно швидко забувають свої обіцянки. По-друге, малюк вже через два дні перестане співставляти свою тодішню погану поведінку і вашу заборону (покарання). Ми вже говорили про нечітке відчуття часу дітьми. Тож не варто назначати покарань, які надто тривалі, такі, дотримання яких ви навряд зможете проконтролювати.

Автор: Марта Павлюк

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитячі вікові кризи: як пережити їх батькам?

Розвиток дитини відбувається нерівномірно: зазвичай, зміни у дитячій психіці відбуваються плавно та поступово - так звані стабільні періоди, проте є й інші – кризові періоди, під час яких ці зміни відбуваються бурхливо та динамічно. Більшість вікових криз людина переживає саме у дитинстві. Батьки часто виявляються не готовими до таких перемін і реагують на них неправильно, псуючи нерви собі та створюючи психологічні проблеми для свого чада. Отже, які вікові кризи проходить дитина, що відбувається в ці періоди та як реагувати батькам, коли вони помітили, що їхнє дитя переживає внутрішню «революцію»?

Успішну людину можна виховати

Кожна мама й тато хочуть бачити свою дитину в майбутньому успішною людиною, яка зможе легко іти по життю, долати труднощі і досягати своєї мети. Але такий добрий намір - це лише половина справи. А яка модель виховання приведе до цих омріяних результатів? Ми проаналізували думки психологів з цього приводу, їх базові концепції: які ключові поради звучать з уст фахівців? Про це нижче.

Як правильно хвалити дитину

Як правильно хвалити дитину Похвала потрібна кожній дитині, це просто аксіома, зрозуміла усім батькам. Але хвалити, виявляється, теж потрібно правильно. Що мається на увазі? Про це далі...

Коли діти виростають…

"Я б хотіла захистити свою дитину від усякого зла" - можна почути від схвильованої матері. Це так зворушливо і, водночас, так природно, адже материнська любов, мабуть, найсильніша в світі. Проте, часто буває так, що бажаючи заслонити чадо від усяких бід, ми утримуємо його біля себе, у безпосередній залежності, усе за нього вирішуючи, бо це – найлегший спосіб вберегти від помилок. Але ж дитина розвивається, дорослішає і мусить ставати все менш залежною від батьків…