Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Як «правильно» карати дитину?

Як «правильно» карати дитину?
 

Процес виховання неминуче передбачає наявність такого моменту як покарання. Якщо слово «покарання» піднімає в вашій уяві картину, де заплаканий малюк стоїть в кутку, а мама (тато) злісно виговорюють його (чи навіть шльопають по попі) – доведеться розірвати цей шаблон. Адже покарання може бути абсолютно різним (на щастя, для більшості сучасних батьків фізичне покарання – річ неприпустима). Не хотілося б оперувати термінами «правильно» і «не правильно», адже границі їх дуже розмиті, та, тим не менш, поговоримо про «правильне» покарання в контексті «ефективне покарання» - таке, яке приносить бажаний ефект. Отож…



Для чого караємо?

Якщо запитати пересічну маму, чому вона карає свого малюка, яку мету переслідує – прозвучить: «аби був слухняним», «розумів важливі речі», «а як інакше виховати?», «я добра своїй дитині бажаю, тож мушу зараз виховувати, аби виросла хорошою людиною». Ну звісно, благі наміри є у кожному нашому вчинку, навіть в, на перший погляд, негативному. Є й противники будь-яких покарань, які твердо впевнені, що карати немає потреби і з дитиною про все можна домовитись. Та, погодьтесь, інколи бувають ситуації, коли просто необхідно зупинити поведінку дитини, яка може принести шкоду самому малюку чи оточуючим.

Не рубайте з плеча

Трапляється й таке (мабуть, найчастіше саме так і буває) – спершу нагримаємо на дитину, а потім шкодуємо, адже відчуваємо несправедливість свого покарання, здійснено воно було через наш поганий настрій, негаразди, втому… а малюк став просто жертвою, попав, як то кажуть, під гарячу руку. І це вже проблема, особливо, коли такі несправедливі покарання з пересердя стають закономірністю.

Звісно, статтю прочитати – одне діло, в житті все трішки по-іншому. Та якщо маємо за мету виховати щасливу людину – можна й потрудитися і попрацювати над собою. Тож перше, чого варто навчитися – перед тим, як прийняти рішення про покарання, зважте, чи бува, не капризує дитя тому, що втомилося, голодне, хоче спати, або захворіло. Якщо таких об’єктивних причин для капризів немає – час поговорити. Якщо є можливість – поясніть дитині, що її поведінка вас (татка, бабусю, сестричку…) сильно засмучують – така проста схема, до якої прибігають одиниці, є насправді мега-ефективною. Більшість батьків не вдаються до пояснень, бо вважають, що дитя й так не зрозуміє нічого. Часто так буває: навіть не спробувавши стверджуємо, що ЦЕ не допоможе. А ви все-таки спробуйте і здивуєтесь: для малюка розуміння, що він засмучує своєю поведінкою маму – значно ефективніша «стимуляція чемності», ніж залякування Бабою-ягою, заборона мультфільмів, або хлопки по попі.

Альтернатива є!

Ще один ефективний спосіб вплинути на поведінку малечі, не прибігаючи до покарань – запропонувати альтернативу. Не просто «не можна», а «не можна малювати по шпалерах, зате, ось тобі олівець і папір - малюй скільки завгодно!», «не можна рвати книги, але є старі газети – їх рвати можна, якщо дуже хочеться». Намагайтеся не ставити дитину перед фактом – це не сподобається нікому, а от розуміння, що існує альтернатива – вже зовсім інша справа.

Якщо забороняємо – забороняємо завжди

Ще одна поширена помилка: сьогодні ми забороняємо, бо в нас поганий настрій, ми втомлені, а завтра наступає новий день і правила змінюються: всі заборони знімаються, бо в нас вже інше налаштування. Звісно, такі вибіркові заборони до добра не приводять, дитина перестає розуміти, за що, власне, її наказано.

Карайте вчасно

Буває інколи, малюк погано поводиться в гостях, ми не хочемо з’ясовувати стосунки при чужих людях, тож відкладаємо момент «Х» на потім, до приходу додому. Така стратегія не принесе бажаних результатів – дитина не зрозуміє своєї помилки, адже відчуття часу в малюків не є таким чітким, як у нас, дорослих. Тому імовірніше за все, ваш син чи дочка просто не зможуть спів ставити свою погану поведінку з цим відкладеним покаранням.

Менше емоцій

Як же ми любимо в пориві гніву наговорити зайвого. Це стосується і спілкування з малечею, дитина провинилась, а ми одразу відрубали: «місяць без комп’ютера». А що дальше? Зазвичай відбувається так: 2-3 дні (в кращому випадку тиждень) проконтролювали дотримання умов покарання, а далі… Забули, гнів спав, покарання стало неактуальним. По-перше, дитина зробить висновок, що батьки забувають про обіцяне, тож нічого страшного, можна бешкетувати, мама (тато) все одно швидко забувають свої обіцянки. По-друге, малюк вже через два дні перестане співставляти свою тодішню погану поведінку і вашу заборону (покарання). Ми вже говорили про нечітке відчуття часу дітьми. Тож не варто назначати покарань, які надто тривалі, такі, дотримання яких ви навряд зможете проконтролювати.

Автор: Марта Павлюк

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Якщо у вашої дитини з’явились уявні друзі

Ви помітили, що ваша дитина почала спілкуватися з уявними товаришами, граючись, вона називає їх імена, спілкується з ними, а, може, навіть, доглядає за такими «друзями»: годує, водить на горщик, вкладає спати? Звісно, це може здивувати чи навіть насторожити батьків. Чи варто хвилюватися?

Виховання «страшилками»: чи існує альтернатива?

Класична ситуація: дитина відмовляється їсти (одягатися, спати, читати, прибирати, чистити зубки…), а батьки, в якості виховного методу, одразу підключають старі-добрі «страшилки» - прийде Баба Яга, лікар зробить укол, забере міліціонер, з’явиться павучок чи рогата коза… Ці нехитрі сюжети передаються з уст в уста: Бабою Ягою лякали нас, тепер і ми своїх дітей лякаємо. А робимо це тому, що такий метод майже завжди спрацьовує, хоча інколи задумуємось: чи правильно залякувати малечу?

Дитячі вікові кризи: як пережити їх батькам?

Розвиток дитини відбувається нерівномірно: зазвичай, зміни у дитячій психіці відбуваються плавно та поступово - так звані стабільні періоди, проте є й інші – кризові періоди, під час яких ці зміни відбуваються бурхливо та динамічно. Більшість вікових криз людина переживає саме у дитинстві. Батьки часто виявляються не готовими до таких перемін і реагують на них неправильно, псуючи нерви собі та створюючи психологічні проблеми для свого чада. Отже, які вікові кризи проходить дитина, що відбувається в ці періоди та як реагувати батькам, коли вони помітили, що їхнє дитя переживає внутрішню «революцію»?

Успішну людину можна виховати

Кожна мама й тато хочуть бачити свою дитину в майбутньому успішною людиною, яка зможе легко іти по життю, долати труднощі і досягати своєї мети. Але такий добрий намір - це лише половина справи. А яка модель виховання приведе до цих омріяних результатів? Ми проаналізували думки психологів з цього приводу, їх базові концепції: які ключові поради звучать з уст фахівців? Про це нижче.