-<<Яка!!??ніжна!!!???Ха-Ха-Ха!!!!! Що ж ти можеш хмаринко? Мене всі люблять тому, що я всіх грію та ласкаю своїми променями, а коли з´являєшся ти ,то всі стають злими та знову чекають на мене.>>
-<< Це не так! Не правда!Деякі люди полюбляють коли на дворі прохолодно. А ще їм подобається вдивлятися в малюнки, які я створю змінюючи свої форми!>>
І так не змінюючі темпу і ритму своєї сварки, сонечко і хмаринка посварилися.
-<< Я зараз закрию тебе і вже ти ніколи не будеш світити,і ніхто тебе ніколи не побачить знову!>>-прокричала хмаринка.
Сонечко дуже образило хмаринку тим, що вона нікому непотрібна. І вона заховала сонечко за собою. Вона згадувала про це і дуже плакала . Тому на дворі всі ті дні йшов дощ. На дворі було тихо, всі дітки сиділи дома чекаючи на гарну погоду. А навколо всепочало розквітати, рости, квітнути, почала рости городина у бабусь на грядках. Тоді сонечко озирнулося та зрозуміло, що помилялось.
-<< Ну досить тобі хмаринко плакати, вибач мене будь-ласка, за мої образи. Я вже розумію, що ти також вагома в природі і в житті кожної людини. Ти приносиш таке саме задоволення людям та звірям, як і я. Давай миритися?>>
Сонечко дуже розчулило хмаринку і вона ще дужще заплакала. Пішов рясний дощ!
-<< Ой мамо, мамо поглянь,поглянь швидше яка радуга!!!>>-закричало маля виглядуючи у вікно своєї квартири.
На дворі була чудова, барвиста та велика радуга. Стільки різних кольорових почуттів було у хмаринки! З того часу сонечко та хмаринка стали друзями.
Але бувають дні коли сонечко забувається і на дворі з´являється - Велика, Барвиста Посмішка!
