- Куме, а куме! Твій хрещеник просить меду. Ще й вимовити не може, а вже кричить «ме» та «ме». Не стало терпіння у мужичка, вирішив він провчити жадібного диякона.
- Гаразд, - каже, - дам тобі меду. Тільки сам за ним іди, скільки хочеш, стільки й набирай.
Зрадів диякон. «Ось, - думає, - тепер я поїм досхочу медку!»
Приводить його мужичок до дубка. А на тому дубку було осине гніздо. Приставив мужичок сходи і каже:
- Лізь, кум диякон, пригощайся. Он вулик у мене нагорі. Тільки не лай мою бджолу, а то вона від цього злою стає.
Заліз диякон на дуб, а мужичок взяв драбину та й прибрав. Оси налетіли, з усіх боків обліпили диякона. Стали його жалити. Він тільки відмахується та примовляє:
- Ну вас, бджілки, до бога в рай! .. А вони ще дужче жалять.
Не стерпів диякон. Кличе кума:
- Куме, дай же ту ...
З переляку забув, як сходи називаються. Подає йому мужик лопату. Диякон ще голосніше кричить: - Куме, не це, а то! Виніс йому мужик долото.
А оси диякона всі жалять і жалять. Кричить він:
- Кум! Більше терпіти немає сили! .. Подає йому мужик вила.
Не витримав диякон, з дуба зірвався. Вниз летів, за сучки чіплявся.
- Ой, які злі бджоли! - Каже.- Який поганий мед! З тих пір зарікся за даровим медом ходити.
За матеріалами detkam.biz
