Бабуся пошуткувала, а той вареник почув її слова і сказав іншим вареникам:
- Ви як хочете, а я в гості не поїду! Хай бабусин онук вас їсть – ви ж звичайні вареники, а я краще поїду на конкурс краси: я ж найгарніший.
Вареники посміялися і не сприйняли його намірів серйозно. А найгарніший вареник дорогою взяв та втік з бабусиної сумки! Він непомітно вистрибнув прямісінько в кошик до маленької дівчинки, що стояла разом з батьками на зупинці.
«Така гарненька дівчинка! Мабуть, вона також їде на конкурс краси. Поїду і я з нею», - подумав вареник.
Та виявилося, що дівчинка з батьками їхала зовсім не на конкурс, а до лісу на пікнік. Вона навіть не помітила, що в її кошику з іграшками з’явився вареник. А ось пташки в лісі швидко його помітили. Найспритніша ворона підлетіла до кошика та схопила апетитний вареник. Через мить від нього не лишилося ані крихти.
- Це найсмачніший вареник, який я коли-небудь їла! – сказала ворона після смачного обіду. І нічого, що це був її перший в житті вареник.
- Так, дуже смачненький був. Шкода, що лише один, - сказала інша ворона.
Ось так найгарніший вареник не потрапив на конкурс краси. Та як бачимо, він все ж-таки виграв конкурс вареників. Адже той, хто вартий перемоги і готовий її здобувати, все одно стане переможцем. Іноді це трапляється інакше, ніж ми собі уявляли. Ось як у гарненького смачненького вареника.
