Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Сніговий колобок

Дитяча казка: Сніговий колобок
 

Одного зимового ранку діти у дворі ліпили сніговиків. Хлопчики та дівчатка спочатку робили сніжки, потім катали їх у снігу. Маленькі сніжки ставали великими колобками, й діти з’єднували їх. Так з’являлися сніговички.

Та одна маленька сніжка чомусь не захотіла ставати сніговиком, а вирішила погуляти. Вона покотилася по дитячому майданчику в бік дороги. Тут її зустріли сонячні промені:

- Йди-но сюди, сніжко, зараз я тебе погрію, і ти розтанеш! – засміялося сонечко і почало лоскотати боки сніжки теплими сонячними променями.

- Ні, я не хочу танути – я хочу гуляти, - закричала сніжка та швидко покотилася далі. – Я від дітей втекла, і від сонечка втекла.

Тільки-но сніжка опинилася за парканом, як до неї підбіг песик.

- Привіт, сніжко! Ти така гарна, як маленький м’ячик, - сказав песик. – Зараз я тебе лапкою штовхну і ти пострибаєш!

- Ні, не треба лапкою! Я ж розсиплюся! – закричала сніжка. – Не хочу стрибати, а хочу гуляти! - А я тебе наздожену, - засміявся песик.

- Ні, не наздоженеш! Я від дітей втекла, від сонечка втекла, і від тебе, песику, втечу.

Сніжка побігла далі, радіючи, що песик її не наздогнав. Та невдовзі у неї на шляху з’явилася ворона.

- Ой, сніжко! – здивувалася ворона.

Ворона роздивилася сніжку з усіх боків та сказала:

- Йди сюди, сніжко. Зараз я тебе дзьобиком поклюю, щоб дізнатися, що у тебе в середині.

- Ні, не треба мене клювати! – закричала сніжка. - У мене в середині сніг.

- А я зараз перевірю! – відповіла ворона.

- Ні, не перевіриш. Я від дітей втекла, від сонечка втекла, від песика втекла, і від тебе, вороно, утечу.

Сніжка покотилася далі, не помічаючи, що до її боків вже прилипло багато снігу. Тепер вона не була схожою на звичайну сніжку, а більше нагадувала снігового колобка.

Невдовзі розтовстіла сніжка побачила маленького хлопчика. Він підбіг до неї та сказав:

- Дивіться – сніговий колобок! Цікаво, чи він міцний? Зараз стрибну на нього та перевірю. Почувши ці слова, сніжка злякалася та подумала: «Я від дітей втекла, від сонечка втекла, від песика втекла, від ворони утекла, а від цього хлопчика вже, певно, не втечу».

На щастя, тут до хлопчика підійшла дівчинка та сказала:

- Не ламай цього колобка. Він такий гарненький, кругленький – краще я зроблю з нього голову для свого сніговика.

Невдовзі сніжка-колобок стояла на тулубі сніговика, ставши його головою. Дівчинка причепила на неї носик-морквинку, зробила очі та ротик з гілочок.

- Який гарний сніговик вийшов! – похвалили діти.

«Як же добре повернутися додому», - думала про себе сніжка-колобок.

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Мавпяча хвороба

Ходить лісом новина:
Захворіла мавпа!
Ніс болить чи то спина,
Чи то крутить лапа.

Дитяча казка: Чарівна мандрівка

Жив-був мандрівник на ім'я Христофор, який мандрував світом в пошуках чудес. Різні чудеса йому траплялися - і незвичайні споруди, і лазурні моря, і камені, схожі на фігури звірів та людей, та інші різноманітні витвори людей та природи.

Дитяча казка: Снігова подушка

Звірята казкового лісу дуже полюбляли зимові розваги. Особливо їм подобалося кататися на сніговій гірці. Та, на жаль, сніг випадав нечасто – лише коли над лісом пролітала велика снігова хмара. В інший час малі звірята сумували, дивлячись на самотні сніжинки, що падали з неба.

Дитяча казка: Як дружба вилікувала білченя

Казковий ліс вкрило білим пухнастим снігом. Більше за всіх раділи цьому маленькі звірята. Зранку до вечора вони каталися на санчатах та лижах, грали в сніжки, ліпили снігових баб та навіть купалися в снігу. Цього дня директор лісової школи Лис Лисович навіть дозволив звірятам не ходити до школи.