І ось вночі іграшки тихенько вилізли з коробки.
- Ми зараз облаштуємо іграшковий стіл, а на нього поставимо іграшковий посуд, та будемо чаювати, - сказали ляльки та пухнасті звірята
- А я побудую з конструктора гойдалку та гірку, - сказав старий робот-трансформер.
- А ми покатаємо вас, як на справжньому треку! – додали машинки.
Так в іграшок почалася цікава гра. Вони бавилися, немов раніше, поруч лише не вистачало дітей. Це дуже їх засмучувало.
- На жаль, у мене тепер немає батарейок, - сказав великий динозавр, - от би я загарчав, як раніше.
- От і добре, що немає, - відповіла йому іграшкова мавпа. – А то б ти усіх розбудив та налякав.
Раптом на балконі почувся якийсь шерех. «Невже люди прокинулися?», - налякано перешіптувалися іграшки. Однак пухнастий заєць першим побачив, що на балкон увійшла кішка.
Іграшкам довелося припинити свою веселу гру, та знову стати нерухомими. Однак кішка зацікавилася іграшками і сама почала ними бавитися. Так і заснула на балконі.
Вранці Ліза та Андрій помітили на балконі свої старі розкидані іграшки.
- Ой, дивись, Андрійку, це ж та сама лялька, яку мені подарували, коли мені виповнилося 5 років! – згадала дівчинка.
= А мені того дня подарували ось цього робота-трансформера! – сказав братик.
- Гарні були у нас іграшки, - відповіла Ліза. – Але ж тепер ми для них завеликі.
- Слухай, а чого вони тут сумують? Давай їх комусь подаруємо? – запропонував братик.
- Гарна ідея! – зраділа Ліза. – Наприклад, нашій маленькій сусідці Олесі, яка вже пішла до садочка.
Двійнята розповіли про свою ідею мамі, і мама їх підтримала. Так у іграшок з балкона з’явилася нова хазяйка, яка залюбки грала ними щодня, та ще й з друзями ділилася.
«Оце свято!», - шепотілися між собою щовечора іграшки, дякуючи Лізі та Андрію за свою подорож до Олесі.
