«Та я вже великий, і не вірю в домовичків», - подумав Сашко, згадавши цю історію. – «Напевно, то бабуся сама забирала цукерки з шафи, щоб мурахи не налізли».
Сашко вже почав засинати, аж раптом почув у кімнаті дивний звук. Наче хтось гуде або співає якимось тріскучим голосом! Хлопчик підскочив з ліжка, увімкнув світло та прислухався, але у кімнаті знову настала тиша – лише старенький годинник тихо стукав «тік-так».
Не встиг Сашко покласти голову на подушку, аж раптом знову хтось моторошно заспівав!
- Що це таке? – вигукнув Сашко. Дивна пісня лунала зі старої шафи! Втім, швидко вона знову зникла.
Хлопчик не був боягузом, але йому дійсно стало страшно. А раптом, домовичок все-таки існує, і він розлютився, що Сашко не приніс йому цукерок? А раптом, у цієї старої шафи є страшна таємниця, наприклад, тут поселився монстр?
- Бабусю! Йди-но сюди! У старій шафі є щось живе, – вистрибнув з кімнати наляканий хлопчик.
- Онучку, напевно, тобі щось погане наснилося? Чи у нас завелися таргани або павуки? - запитала Сашка бабуся, зайшовши у кімнату. – Хочеш, я тобі теплого молочка наллю? Хочеш, казку розповім?
- Ні, бабусю, це був не сон, - відповів Сашко.
Раптом зі старої шафи щось загуло та зарипіло.
- Так ось він де! Я його увесь вечір шукала! – вигукнула бабуся, відкриваючи шафу.
- Кого шукала? Значить, там дійсно щось є? – запитав хлопчик.
- Мій мобільний телефон, - відповіла бабуся. – От я роззява! Навіть не помітила, як помилково його у шафу поклала.
- Фух! – заспокоївся Сашко. – Значить, у цієї старої шафи немає ніякої страшної таємниці.
- Страшної немає, але деяка таємниця у неї все ж-таки є, - хитро посміхнулася бабуся. Але про неї я розповім тобі завтра вранці.
Виявляється, що вдень бабуся сховала в стару шафу подарунок для Сашка – велику коробку з конструктором. А поки ховала, як слід, то й телефон у шафі забула! Ось така таємниця старої шафи.
