У небі, в Райському саду був великий рух. Одні янголята сиділи на деревах, зривали яблука і кидали їх на долину, де стояли інші, що ловили їх у фартушки. Хтось трусив горіхові дерева, й горіхи, мов град, лопотіли в траву, хтось носив коші, повні солодких пахучих медяників і тістечок. А старші янголики з поважними личками зрізали з кущиків сухі галузки та зв’язували їх золотими стяжечками в різки. Сьогодні ж день, коли Святий Миколай сходить на землю, щоб обдарувати чемних діточок, а нечемних покарати. Це його обов’язок вже від давнього часу.

Моя малышка

У моей малышки голубые глазки,
Она слушает меня и читает сказки.
У моей малышки сладенькие щечки,
Пухленькие ручки и маленькие ножки.

Тексти найкращих українських різдвяно-новорічних пісень, колядок і щедрівок

Був тихий передріздвяний вечір. Перші зірочки вже почали загорятися на небозводі. Маленька Ганна сиділа одна в своїй кімнаті і майструвала листівку в подарунок для своєї матусі. Ах, як шкода, що Ганна була ще маленька і могла подарувати мамі тільки ось цю листівку. А якби вона була дорослою, змогла б вона подарувати мамі те, в чого та найбільше потребувала? Змогла б, якщо навіть доктор, пан Пилип вже просто мовчки хитав головою?

А чи знаєте ви, де живе святий Миколай? Так, так, той самий добрий дідусь Миколай, який всім на Землі допомагає та дарує 19 грудня слухняним малюкам подарунки, тихесенько-тихесенько поклавши їх під подушки. Ну добре, якщо ви не знаєте, то я вам розповім казку про нього, а ви послухайте.

ЗУСТРІЧ

З нетерпінням я чекаю
Нині свято Миколая.
Як надворі стане темно,
Він приходить потаємно.

...Побіліли поля і пагорби. Тонким льодом покрилася річка, притихла, заснула, як у казці. Ходить Зима по горах, по долинах, ходить у великих, м'яких валянках, ступає тихо, нечутно. А сама поглядає по сторонах - то тут, то там свою чарівну картину виправить.

В однієї вдови було дві дочки: рідна донька та падчерка. Рідна донька була лінива і вибаглива, а падчерка - хороша і старанна. Але мачуха не любила падчерку і змушувала її робити всю важку роботу.

У мачухи була падчерка та рідна донька; рідна що не зробить, за все її гладять по голівці да примовляють: "Розумниця!" А падчерка як ні догоджає - нічим не догодить, все не так, все погано; а треба правду сказати, дівчинка була золото, в хороших руках вона б як сир у маслі купалася, а у мачухи кажного дня сльозами вмивалася. Що робити? Вітер хоч пошумить, та затихне, а стара баба розходиться - не скоро вгамується, все буде придумувати та зуби чухати. І придумала мачуха падчерку з двору зігнати:

Українські дитячі віршики до свята 1 вересня: