У зоопарку над пінгвіном насміхалися горобці. «Що ж ти за птиця така, що літати не вмієш? Чому в тебе немає пір'я, і крила такі смішні?», - приставали вони до пінгвіна.

Спробував пінгвін злетіти – нічого в нього не вийшло.

В одному місті жило багато злих людей. Точніше, колись давно це було звичайне місто із звичайними людьми. Зустрічалися серед них і злі, але добрих було більше. В цьому місті також мешкали дві жінки-чаклунки – добра та зла. Добра чаклунка допомагала лікувати людей, підказувала їм, як правильно подолати якусь проблему. А зла чаклунка, навпаки, намагалася розсварити людей. Звичайно, за порадою до доброї чаклунки приходило набагато більше людей, ніж до злої. Злій чаклунці це дуже не подобалося. До того ж, про неї взагалі стали забувати.

Маленький їжачок хотів швидше підрости і стати дорослим. Адже він був такого маленького розміру, що інші тваринки у лісі часом його не помічали. До того ж, мама не дозволяла йому самому гуляти лісом. Вона казала: «Поки ти ще маленький, тому можеш заблукати. І хтось може тебе випадково образити».

«Сон каченяти»

Вночі, під ранок, у гнізді
у комишах, при мамі,
проснулось каченя собі
і глянуло в тумані

Уранці біля хати

Уранці біля хати
малесенькі сліди:
зайчаточко вухате
приходило сюди.

Великодня писанка

Писанку малюю своїм писачком:
Гілочку вербову, квіточку з листком.
Далі я малюю, в віск мака що раз,
І вже гарних писанок безліч є у нас.

У сінях стояла велика миска із яєчками.

- Нас усіх з'їдять люди,- басом сказало найбільше яєчко.

- І це добре,- обізвалися інші,- люди матимуть із нас користь.

- Але я все-таки найкраще з-поміж вас, бо я - найбільше! - не вгавало велике яєчко.

Залишивши гніздечко, покотилось яєчко... Та котилось воно недалечко.

Квоч¬ка з курчатами на подвір'ї гуляла, діток своїх забавляла.

Нехай Різдво у вишиванці
Розбудить вас сьогодні вранці
І принесе у вашу хату
Усмішку й радості багато.
Розбудить приспані надії
Зерном і щастям вас засіє!

Усяке справу в світі діється, про всяке в казці йдеться. Жили-були дід та баба. Всього у них було вдосталь - і коровушка, і овечка, і кіт на печі, а от дітей не було. Дуже вони засмучувалися, всі сумували. Ось раз взимку пало снігу білого по коліно. Дітлахи сусідські на вулицю висипали - на санчатах кататися, сніжками кидатися, та й стали снігову бабу ліпити. Дивився на них дід з віконця, дивився і каже бабі: