У віці 3-х місяців малюк вже більш-менш вміє управляти своїми ручками й ніжками, і отримує від цього величезне задоволення. Він прагне як можна більше ними рухати і ворушити. Для малюка це нові і дуже приємні відчуття, тому не слід лякатися такої активності - це дуже добра ознака його розвитку!

Батьки рідко бувають абсолютно задоволені своїми дітьми: їх поведінкою, характером, темпераментом. Вічно їм щось не подобається, вічно чогось не вистачає. Розбуди серед ночі - і то напам´ять розкажуть, де б треба «вшити», де «розпустити», де прибрати «зморшку» або «складочку».

Коли дорослі заохочують в дитині розвиток лідерських якостей - це один з кращих способів гарантувати дітям світле майбутнє. Адже добре відома приказка, що «визнання частіше домагаються не талановиті, а пробивні». Діти починають усвідомлювати очевидну вигоду від наявності лідерських здібностей з самого малого віку. А завдяки подібним умінням вони не тільки придбають впевненість в собі, і навчаться більш вільно і ефективно спілкуватися з рівнею, але так само зможуть впливати на ті компанії, в яких спілкуються.

Багато батьків майбутніх першокласників приділяють велику увагу «багажу» знань, необхідному при вступі до школи, а вміння будувати відносини з однолітками залишається осторонь. Ми обіцяємо своєму чаду, що в школі у нього відразу з´явиться багато нових друзів. А чи завжди так трапляється насправді? Чому одні діти практично відразу стають «душею компанії», а інші до самого закінчення школи так і не знаходять собі хоча б одного друга?

Щовечора батьки беруть участь в одному і тому ж, що став уже звичним, спектаклі: дитина відчайдушно чинить опір, коли підходить час відправлятися спати. Вона то починає хникати, то хоче пити або їсти. Коли ж її вдається вкласти, вона знову підхоплюється, щоб її ще раз поцілували на ніч. Як уникнути щовечірніх суперечок і конфліктів з дитиною?

У різні моменти розвитку і зростання дитина півтора - трьох із половиною років починає перевіряти межі дозволеного, зокрема таким способом: б´є, щипає, кусає, смикає за волосся маму, тата, бабусю. Як правило, в цьому віці події розгортаються в колі сім´ї і ще не поширюються на інших дітей.

З усіх боків твердять про небезпеки, і сьогодні батькам не треба ламати голову, щоб знайти, від кого захищати дитину. Злі вихователі, віроломні доктори та інші недоброзичливці займають нашу уяву, між тим ми повторюємо класичний сюжет голлівудського блокбастера: захоплені зовнішнім ворогом, не звертаємо уваги на внутрішню проблему.

Як часто можна почути скарги мам на своїх трирічних дітей: «Він мене не чує», «Десять разів сказала - як горохом об стіну!». Звичайно, це дратує і злить батьків. Але чи є привід для таких негативних емоцій? Можливо, дитина ігнорує ваші вказівки і прохання не з вередливості (щоб «помотати нерви»), а тому, що для неї це вікова норма? Давайте розберемося!

Усі батьки бажають постійно бути в курсі, що робиться з їх дітьми. Скільки нервових клітин витрачають дорослі, хвилюючись де знаходиться дитина, чи все з нею гаразд. Ми постійно хвилюємось – чому не дзвонить, де шукати? Сучасні технології приходять на допомогу батькам.

Віддати малюка в державний дитячий сад або в приватний? У Монтессорі або в Вальдорфський? А може, обрати домашній чи просто залишити з нянею? Сьогодні мами замислюються про це чи не над колискою немовляти. Ще б пак, адже від того, як пройде дошкільне дитинство малюка, багато в чому залежить те, як складеться його подальша доля.