Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

До чого може призвести вседозволеність, або чому важливо інколи говорити «ні» своїм дітям?

До чого може призвести вседозволеність, або чому важливо інколи говорити «ні» своїм дітям?
 

«Так» і «ні» - це два дуже коротких, але дуже важливих слова у нашому житті. Визначальними коротке «так» або «ні» є і у здійсненні виховного процесу. І як нелегко інколи бути справедливим і зрозуміти, ЩО треба промовити у тій чи іншій ситуації.



Деякі батьки у своїй безмежній любові до дітей забувають про існування слова «ні», постійно потурають дитячим примхам, не розуміючи, що цим можуть сильно зіпсувати характер, а відтак і майбутнє свого чада (хоча мета, звісно, зовсім протилежна). Слово «ні» вчить дитину великої правди, допомагає зрозуміти, що в житті нас чекає багато труднощів і перешкод, а не лише суцільні задоволення. Саме перешкоди гартують наш дух, додають йому сили для подолання труднощів. Діти, які знають, що завжди можуть отримати те, чого їм заманеться, не почують відмови на будь-яке прохання, імовірно «отримають в подарунок» ще й такі риси характеру, як мінливість, примхливість, дратівливість.

«Дитина, яка з малих років не звикла до жодних відмов, стане в майбутньому великим деспотом» (Р. Різітелі, психолог).

Авторитетні психологи і педіатри стверджують в один голос: дитина, яка звикла дотримуватися певних правил знає, що не всього в цьому житті можна добитися словом «хочу», притупуванням ніжок чи істерикою, вона має більше шансів стати людиною, яка буде здатна долати життєві труднощі, не зламається при першій же невдачі.

«Той, хто ніколи не змагався з жодним «ні», ризикує, що його корабель розіб’ється об першу перешкоду» (П. Пелегріно).

Проте чомусь існує стереотип, що сказати «ні» - це образити, обділити, це обов’язково означає насварити. Навчіться говорити «ні» спокійно і лагідно, без роздратування і крику, як би це «неприродно» вам не здавалось. Адже Ви знаєте, що забороняєте не зі злості, це не є проявом поганого настрою, а робите це свідомо, заради блага дитини. Кожне «ні» має бути обґрунтованим, висловленим у зрозумілій для дитини формі. Якщо Ви кажете «ні» необґрунтовано («Бо я так сказав(ла)!», «Ні» і крапка!»), то навчаєте не послуху, а деспотизму, чините насилля. Дитина має право розуміти, чому їй заборонено щось робити, щось мати і т.п. Тільки за такої умови формується усвідомлення, дитина розвивається.

Часто можна почути від батьків фразу «Хочемо, щоб нашій дитині нічого не бракувало, щоби мала все, в цьому і є сенс нашого життя». Так, це дійсно дуже благородна мета, але пам’ятайте: коли дамо своїй дитині все, чого вона тільки може забажати, то це може наштовхнути її на неправильне розуміння життя (ніби метою його є розваги і задоволення власних потреб). «В мене все є, а отже мені нічого непотрібно», - це друга сторона медалі. Відсутність прагнень, бажань, відсутність мрії стає причиною ліні, апатії, пасивності.

Чи цього ми прагнемо?..

Автор: Марта Павлюк
 

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Як познайомити дитину з професіями

Багато в чому щастя і успіх дитини в майбутньому пов'язані з тим, чи зможе вона самореалізуватися в професійному плані. Безумовно, всі батьки бажають своїм дітям найкращого, і з раннього віку починають знайомити дитину з різними видами діяльності і професіями. Це важливо, тому що допомагає сформувати ставлення дитини до праці, як своєї, так і інших людей.

Як «правильно» карати дитину?

Процес виховання неминуче передбачає наявність такого моменту як покарання. Якщо слово «покарання» піднімає в вашій уяві картину, де заплаканий малюк стоїть в кутку, а мама (тато) злісно виговорюють його (чи навіть шльопають по попі) – доведеться розірвати цей шаблон. Адже покарання може бути абсолютно різним (на щастя, для більшості сучасних батьків фізичне покарання – річ неприпустима). Не хотілося б оперувати термінами «правильно» і «не правильно», адже границі їх дуже розмиті, та, тим не менш, поговоримо про «правильне» покарання в контексті «ефективне покарання» - таке, яке приносить бажаний ефект. Отож…

Якщо у вашої дитини з’явились уявні друзі

Ви помітили, що ваша дитина почала спілкуватися з уявними товаришами, граючись, вона називає їх імена, спілкується з ними, а, може, навіть, доглядає за такими «друзями»: годує, водить на горщик, вкладає спати? Звісно, це може здивувати чи навіть насторожити батьків. Чи варто хвилюватися?

Виховання «страшилками»: чи існує альтернатива?

Класична ситуація: дитина відмовляється їсти (одягатися, спати, читати, прибирати, чистити зубки…), а батьки, в якості виховного методу, одразу підключають старі-добрі «страшилки» - прийде Баба Яга, лікар зробить укол, забере міліціонер, з’явиться павучок чи рогата коза… Ці нехитрі сюжети передаються з уст в уста: Бабою Ягою лякали нас, тепер і ми своїх дітей лякаємо. А робимо це тому, що такий метод майже завжди спрацьовує, хоча інколи задумуємось: чи правильно залякувати малечу?