Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Роль бабусі і дідуся у вихованні дитини: головне - не переборщити

Роль бабусі і дідуся у вихованні дитини: головне - не переборщити
 

Родина – це особлива спільнота, в якій кожен має свою роль. З часом кількість цих, власне, ролей збільшується, жінка вже, окрім ролі дружини, виконує роль мами, потім тещі чи свекрухи, бабусі… Але ж якщо ми набуваємо нових статусів (бабусі, свекрухи), це не означає, що маємо занедбувати свої вже до того освоєні ролі. Тобто, стаючи мамою, ми не присвячуємо себе тільки цій ролі, бо ж залишаємось дружиною для свого чоловіка…



Таких прикладів можна навести багато, а все це до того, що не слід сплутувати усі ті ролі, які нам пощастило в житті виконувати, та не виділяти якоїсь з них як найголовнішу, бо це неминуче веде до порушення балансу у сімейних відносинах, та є початком різних проблем. Тут йдеться і про жінку, яка ставши матір’ю повністю присвячує себе дитині, занедбуючи роль дружини, і про маму, яка ніяк не звикнеться з тим, що дитина вже виросла і сама давно створила власну сім’ю, продовжуючи настирливо «піклуватися» про сина чи доньку. Але в цій статті хочеться більш конкретно зупинитися на ролях бабусі і дідуся: тут, виявляється, також важливо не переборщити.

Онуків люблять більше, ніж дітей…

Народна мудрість говорить про те, що до онуків є особлива, невимовна любов, яка не зрівняється з жодним іншим почуттям. Це справді чудово! Проте і тут все має бути в міру. Часто так буває, що бабусі-дідусі допомагають власним дітям у вихованні їхніх дітей (своїх внучат), адже шалені темпи нинішнього життя не дозволяють довго засиджуватись у декретній відпустці, няню наймати не всі мають можливість і бажання, то кому ж довірити своє чадо, як не найріднішим? І тут ховаються деякі небезпеки: по-перше, коли бабуся (дідусь) надто захоплюються вихованням онуків, що це відбивається на їхніх власних подружніх стосунках з чоловіком (дружиною), що несе багато негативних наслідків. По-друге, батьки, повністю довіряючи комусь виховання власної дитини (хай навіть найріднішим людям), позбавляють себе цього прекрасного досвіду, цієї надважливої ролі – батька і матері, позбавляють себе нагоди для власного розвитку, яку дарує піклування про дітей. Також, суттєво утруднюється зав’язування контактів з дітьми тоді, коли батьки захочуть перейняти опіку над ними. Втручання дідуся й бабусі перешкоджає батькам освоїти їхні батьківські ролі, а інколи буває й таке, що присутність «третьої особи» (бабусі чи дідуся) призводить до усунення батька дитини на задній план, а це вже загрожує подружній спільноті батька і матері дитини. Є ще й третя сторона – діти, яких мають виховувати ті, хто їх народив, тобто люди, старші від них на одне, а не на два покоління.

Здавалося б, навіщо ускладнювати? Це так природньо, коли бабуся і дідусь виховують внуків, і вже стало майже традицією. Але запитайте у тих сімей, в яких було саме так, чи відчули вони усі «за» і «проти»? І, напевне, Вас більш детально посвятять у деякі важливі нюанси наявності саме такої моделі сім’ї.

В жодному разі даною статтею не хотілося б когось наштовхнути на висновки, що бабусю і дідуся потрібно якимось чином відгородити від онуків, чи свідомо «дозувати» їхнє спілкування. Просто хочеться підкреслити, що Ваша сім’я – це неповторний світ, Ваш світ, в якому є своя атмосфера, свої правила, кожен виконує свої ролі, які не можна сплутувати чи довіряти їх комусь іншому, про що говорилось на початку. Бабуся і дідусь – це великий скарб! І якщо вони не входять у роль батьків, а залишаються тими, ким мають бути, дотримуючись певної дистанції щодо буденних справ, спілкування з ними стає ніби святом, яке розширює світ дитини.

Автор: Марта Павлюк
 
>

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Виховання «страшилками»: чи існує альтернатива?

Класична ситуація: дитина відмовляється їсти (одягатися, спати, читати, прибирати, чистити зубки…), а батьки, в якості виховного методу, одразу підключають старі-добрі «страшилки» - прийде Баба Яга, лікар зробить укол, забере міліціонер, з’явиться павучок чи рогата коза… Ці нехитрі сюжети передаються з уст в уста: Бабою Ягою лякали нас, тепер і ми своїх дітей лякаємо. А робимо це тому, що такий метод майже завжди спрацьовує, хоча інколи задумуємось: чи правильно залякувати малечу?

Дитячі вікові кризи: як пережити їх батькам?

Розвиток дитини відбувається нерівномірно: зазвичай, зміни у дитячій психіці відбуваються плавно та поступово - так звані стабільні періоди, проте є й інші – кризові періоди, під час яких ці зміни відбуваються бурхливо та динамічно. Більшість вікових криз людина переживає саме у дитинстві. Батьки часто виявляються не готовими до таких перемін і реагують на них неправильно, псуючи нерви собі та створюючи психологічні проблеми для свого чада. Отже, які вікові кризи проходить дитина, що відбувається в ці періоди та як реагувати батькам, коли вони помітили, що їхнє дитя переживає внутрішню «революцію»?

Успішну людину можна виховати

Кожна мама й тато хочуть бачити свою дитину в майбутньому успішною людиною, яка зможе легко іти по життю, долати труднощі і досягати своєї мети. Але такий добрий намір - це лише половина справи. А яка модель виховання приведе до цих омріяних результатів? Ми проаналізували думки психологів з цього приводу, їх базові концепції: які ключові поради звучать з уст фахівців? Про це нижче.

Як правильно хвалити дитину

Як правильно хвалити дитину Похвала потрібна кожній дитині, це просто аксіома, зрозуміла усім батькам. Але хвалити, виявляється, теж потрібно правильно. Що мається на увазі? Про це далі...