Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Коли діти виростають…

Коли діти виростають…
 

"Я б хотіла захистити свою дитину від усякого зла" - можна почути від схвильованої матері. Це так зворушливо і, водночас, так природно, адже материнська любов, мабуть, найсильніша в світі. Проте, часто буває так, що бажаючи заслонити чадо від усяких бід, ми утримуємо його біля себе, у безпосередній залежності, усе за нього вирішуючи, бо це – найлегший спосіб вберегти від помилок. Але ж дитина розвивається, дорослішає і мусить ставати все менш залежною від батьків…



Мамі й татові потрібно зрозуміти, що їхнє чадо росте і потребує, окрім щораз більшого одягу, щоразу більшого обсягу самостійності рішень.

Нажаль, часто батьки, самі того не усвідомлюючи, намагаються затримати дитину біля себе, ми радіємо лише тим досягненням дитини, які є узгоджені з нашими планами і уявленнями про те, якою дитина має бути; не даємо чаду змоги прийняти самостійне рішення, а потім нарікаємо, що наша дитина нерішуча, несамостійна, не вміє давати собі ради в житті. Насправді ж, лише тренування в прийнятті самостійних рішень, хай часом і помилкових, менш зважених, ніж мудрі батьківські, дає змогу досягти справжньої психічної зрілості в дорослому віці.

Батьки мають бути готовими до того, що з часом дитина потребуватиме все менше їхньої участі в своєму житті, вона стає щодень самостійнішою: вже сама може поїсти, одягнутися, обирає, з ким товаришувати. Надайте їй у цьому свободу. Наглядним є приклад: малюк виявляє бажання поїсти самостійно, але мама, з огляду на те, що дитина ще не зовсім вправна і може порозсипати їжу, забруднити одяг, сама годує карапуза, придавлюючи природне бажання дитини пізнати нове, зробити новий крок у розвитку. Як результат, дитина перестане проявляти бажання їсти самостійно і навіть, коли мама вже проситиме її це зробити – може відмовлятися, адже коли ініціатива була виявлена, її проігнорували. Те саме і з формуванням власного стилю, яке починається чи не з пелюшок: якщо батьки не залишають чаду жодної свободи щодо вибору власного одягу (наприклад, що одягнути сьогодні: червону чи помаранчеву кофтину), після цього, коли діти вже виростають, буває так, що вони все життя не вміють відповідно одягатися і не можуть знайти свого стилю у зовнішньому вигляді.

Ще суттєвіше питання – вибір перших товаришів. Заборона бавитися з кимось з приятелів чисто з «дорослих» міркувань («він поганого вчиться в школі, матиме на тебе недобрий вплив», «він з неблагополучної сім’ї»…), провокує перший непослух: малюк, шляхом дрібних обманів, буде оминати батьківську заборону, або, що ще гірше, буде змушений вперше зрадити. Ця перша зрада може наробити багато клопотів: спричинить тривале почуття провини, може навчити недотримуватись зобов’язань перед іншими у майбутньому.

Поступове зростання обсягу прийняття самостійних рішень супроводжується поступовим віддаленням від батьків. Це віддалення є цілком природнім, батьки не мають сприймати його як знак, що приязні, близькі стосунки між ними і дитиною завершуються, або, що дитина стала менше їх любити.

Дитина починає віддалятися від тата й мами з того моменту, коли вперше захоче залишитися з друзями в дворі, замість того, щоби піти з мамою додому. Звідти вона повертається замурзаною, часом з побитими колінами або з поповненим запасом лайливих слів, але мусить піти: до друзів, до своєї симпатії, бо так вчиться жити на свій розсуд, зі своїми ровесниками, бо з ними має провести своє життя (а не з поколінням батьків). Важливо, щоби дитина мала куди повернутися, батько й мати завжди мають бути готовими вислухати, підтримати, порадити (але не нав’язувати).

Зрілість дитині неможливо дати, але можна створити умови, в яких вона сформується.

За матеріалами книги «Домашня психологія» Марії Браун-Галковської

Автор: Марта Павлюк

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Наймаємо родича замість няні: які питання мають вас цікавити?

Якщо у вас є можливість не наймати няню, а передати турботу про дитину, поки вас немає поруч, комусь із родичів (мамі, тітці, бабусі), вам дуже пощастило. Найбільша перевага тут – ваш спокій, що ваш малюк в руках близької людини, якій ви можете довіряти. Крім того, це набагато дешевше або, можливо, і зовсім безкоштовно. Але, на жаль, навіть в цьому прекрасному варіанті є свої недоліки.

Якщо у вашої дитини з’явились уявні друзі

Ви помітили, що ваша дитина почала спілкуватися з уявними товаришами, граючись, вона називає їх імена, спілкується з ними, а, може, навіть, доглядає за такими «друзями»: годує, водить на горщик, вкладає спати? Звісно, це може здивувати чи навіть насторожити батьків. Чи варто хвилюватися?

Виховання «страшилками»: чи існує альтернатива?

Класична ситуація: дитина відмовляється їсти (одягатися, спати, читати, прибирати, чистити зубки…), а батьки, в якості виховного методу, одразу підключають старі-добрі «страшилки» - прийде Баба Яга, лікар зробить укол, забере міліціонер, з’явиться павучок чи рогата коза… Ці нехитрі сюжети передаються з уст в уста: Бабою Ягою лякали нас, тепер і ми своїх дітей лякаємо. А робимо це тому, що такий метод майже завжди спрацьовує, хоча інколи задумуємось: чи правильно залякувати малечу?

Дитячі вікові кризи: як пережити їх батькам?

Розвиток дитини відбувається нерівномірно: зазвичай, зміни у дитячій психіці відбуваються плавно та поступово - так звані стабільні періоди, проте є й інші – кризові періоди, під час яких ці зміни відбуваються бурхливо та динамічно. Більшість вікових криз людина переживає саме у дитинстві. Батьки часто виявляються не готовими до таких перемін і реагують на них неправильно, псуючи нерви собі та створюючи психологічні проблеми для свого чада. Отже, які вікові кризи проходить дитина, що відбувається в ці періоди та як реагувати батькам, коли вони помітили, що їхнє дитя переживає внутрішню «революцію»?