Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Як вітер і дощ врятували ліс

Дитяча казка: Як вітер і дощ врятували ліс
 

Жив-був Вітер. Він був таким сильним, що зривав і ніс капелюхи у перехожих, гнув або навіть ламав дерева, лякав людей, птахів і тварин. Тому його боялися і в місті, і в лісі. Коли Вітер з'являвся, всі намагалися сховатися по своїх домівках, норках і гніздах, і чекали, поки він заспокоїться.



Одного разу Вітер подумав, що якщо ліс спорожніє, то він зможе гуляти там скільки завгодно. Ніхто не буде лаяти і проганяти його. І став Вітер чекати слушної нагоди, щоб влаштувати в лісі пожежу.

Якось у вихідний день міські хлопчаки прийшли в ліс, щоб спекти картоплю на багатті. Спочатку погода стояла гарна, але потім на небі почали збиратися хмари. Вітру ніколи було їх розганяти. Він затаївся між деревами і спостерігав за хлопцями. Хмари ставали все густішими і чорнішими. Злякавшись, що скоро почнеться злива, хлопці наспіх перекусили картоплею і поспішили додому. Вони не стали чекати, поки повністю згасне вогонь.

Вітер, помітивши тліюче багаття, не повірив своїй удачі. «Ось зараз як дуну на залишки багаття, і ліс спалахне яскравим вогнем!», - розмріявся Вітер. Він уже було доторкнувся до вогника, але тут з'явився Дощ. Мокрим плащем Дощ накрив собою спочатку галявину з тліючим вогнищем, а потім і весь ліс. Від багаття не залишилося ні іскри. Дощ встиг запобігти страшній пожежі.

- Я зрозумів, що ти задумав перетворити наш ліс у пустир, щоб тут не залишилося ані дерев, ані квітів, ані птахів, ані звіряток, - сказав Вітру Дощ. - Ти хочеш, щоб сюди не приходили дорослі і діти. Але якщо не буде лісу, то і місто стане іншим. І ми з тобою станемо іншими. Нам залишиться безцільно гуляти по спорожнілому лісі і переляканому місту, поливати дощем і метати блискавки в почорнілу землю.

- Але ж мене все одно ніхто не любить і не чекає. Жив би я тут і нікому не заважав, - відповів Вітер.

- Ти себе недооцінюєш, адже ти на багато що здатний. Ти вмієш розганяти дощові хмари, приносити бажану прохолоду в спекотний день. А ще ти допомагаєш запилювати багато рослин і дерев. Правда, люди і тварини часто побоюються твоєї сили, але ти ж не збираєшся образити їх, - додав Дощ.

- Як добре, що ти мене зупинив! - вигукнув вітер. - А то б через мене люди і звірі позбулися лісу, я міг би погубити стільки дерев!

- Але, на жаль, наших зусиль для збереження лісу не вистачить, - зітхнув Дощ. - Дуже часто причиною пожеж стають самі люди. От сьогодні дурні хлопчаки втекли з узлісся, не погасивши багаття. Якби ти почав ганятися за хмарами, то я б не з'явився, а вогонь перейшов би на траву, на дерева. Тоді пожежі не уникнути. Тому нам залишається тільки сподіватися, що дорослі і діти будуть уважно поводитися з вогнем, щоб зберегти природу і своє житло.

Автор: Олена Кукуєвицька

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Друзі з Четирилапівки

У казковому селі Чотирилапівка жили коти, собаки та миші. Жили вони не дуже дружно, а точніше сказати - зовсім не дружно. Миші боялися котів. Собаки і коти не любили один одного, так і хотіли покусатися і подряпатися. А ще собаки недолюблювали мишей і частіше оминали їх стороною. Ось таким було життя в Чотирилапівці, поки не сталася одна подія.

Дитяча казка: Зоряні сни

У казковому королівстві Снів жили гноми-сонники. Щовечора вони малювали на небі зоряними фарбами сни. Так-так, ті самі сни, які ми бачимо щоночі. Це були веселі або сумні сни, про пригоди, про тварин, про море або довгу дорогу. Гноми-сонники малювали різні сни. А коли робота була готова, місячні промінчики допомагали кожному сну знайти дорогу до людей.

Дитяча казка: Незграбний Дракон

В одному королівстві жив-був Дракон. Він був зовсім незлий, тому добре уживався з людьми. Але був у Дракона недолік - був він дуже незграбним. Махне випадково хвостом, і зламає дерево, або паркан знесе. Одного разу Дракон ненароком розвалив єдиний міст, який з'єднував королівство з іншими країнам. Король дуже розлютився на Дракона і прогнав його:

Дитяча казка: Сумували олівці

Сумували олівці
На столі в Любави:
«Що ж ми, братці-молодці,
сидимо без справи?»