Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Казка про хлопчика-плаксу

Казка про хлопчика-плаксу
 

Жив-був хлопчик, який часто плакав. Він плакав вранці, коли мама відводила його в дитячий садок. Плакав днем, коли деякі діти не хотіли показувати йому свої іграшки. Потім він плакав ввечері, коли мама приходила за ним в садок, а йому хотілося ще пограти з дітьми. Він плакав від страху, від образи і навіть просто так. За це діти називали хлопчика плаксою. Хоча взагалі-то він був хорошим хлопчиком, і у нього було багато друзів.



Одного разу хлопчик-плакса залишився вдома один. І зовсім скоро він почав плакати. Він сам не знав чому – від страху чи від нудьги. Плакав-плакав хлопчик і раптом побачив, що навколо будинку з'явилося озеро з його сліз.

«Як же тепер батьки зможуть потрапити додому?», - злякався хлопчик і заплакав ще дужче. Від нових сліз озеро стало ще ширшим і глибшим. Щоб озеро більше не росло, хлопчику довелося перестати плакати. Він сів і почав думати, як же переплисти його або допомогти батькам потрапити додому.

Плавати хлопчик поки не вмів. Коли він це згадав, то хотів знову заплакати, але злякався, що озеро збільшиться. Він подумав, що зможе переплисти через озеро, якщо одягне свій надувний круг, з яким ходить на пляж. Але потім згадав, що його круг порвався, а нового ще не купили.

І тоді хлопчик придумав, що зможе переплисти озеро на резиновому човні. У них вдома був такий човен. Витягнув хлопчик човен, але зрозумів, що без тата надути його не зможе.

Тоді він пішов у татову майстерню, знайшов там інструменти і дошки, і вирішив зробити пліт, щоб переплисти озеро. Поки хлопчик вибирав дошки і цвяхи і придумував, як зробити пліт, озеро з його сліз почало поступово висихати. Скоро від озера не залишилося і сліду. А в цей час додому повернулися мама і тато хлопчика. Вони легко потрапили додому – адже біля будинку знову стало сухо.

Батьки здивувалися, коли побачили, як хлопчик робить пліт і зовсім не плаче. Він розповів їм, що сталося, поки їх не було вдома. Мама і тато похвалили хлопчика за те, що він не розгубився, а придумав, як собі допомогти.

Поки хлопчик був удома один і робив пліт, він зрозумів, що сльози горю не допоможуть. Доведеться придумувати вихід з важкої ситуації. А якщо плакати, то розумні думки в голову не приходять. З тих пір хлопчик майже ніколи не плакав. Але якщо все ж таки плакав, то потім завжди придумував, що робити. Наприклад, якщо хтось з дітей не хотів з ним грати, він пропонував пограти іншим дітям. І більше ніхто не називав його хлопчиком-плаксою.

Автор: Олена Кукуєвицька

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Як дружба перемогла страх

Жив-був у лісі заєць-боягуз, який усього боявся. На відміну від інших зайців, він боявся не лише вовків, лисиць та мисливців, а ще й привидів. Звичайно, жодних привидів у лісі не було, але наш зайчик чомусь вірив в їхнє існування.

Дитяча казка: Зайчина таємниця

Всі звірята ходили в лісову школу, сам тільки зайчик не збирався вчитися. Йому більше подобалося гойдатися на гойдалці й стрибати через ямки. А те, що не знає літер та цифр - не біда! Хитрий зайчик завжди просив кого-небудь в лісовому магазині допомогти йому прочитати назви і порахувати грошенята. А якщо отримував листа, то добрий ведмедик завжди читав зайчику вголос.

Дитяча казка: Чарівні огірочки

Якось ведмедик знайшов у лісі дивне насіннячко. Воно сяяло та переливалося на сонці.

- Що це за чудернацьке насіннячко? Може з нього якась чарівна рослинка виросте? – запитав ведмедик у мудрої тітоньки сови.

Дитяча казка: Машина часу

Сьогодні у першокласників був незвичайний урок. Він проходив в природничому музеї. Більше за всіх уроку раділи двійнята Максим і Софійка. Раніше вони бували в музеї з мамою і татом, їх завжди привертав світ природи. Але так щоб урок в музеї, розповідь про життя динозаврів, древніх людей і тварин - таке було вперше!