Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Як лисиця сама себе перехитрила

Дитяча казка: Як лисиця сама себе перехитрила
 

Була у Лисички красива скринька. Та ось ключик від неї давно кудись загубився. Викинути шкатулку було шкода, так і порошилася вона на столі без діла. Але одного разу хитрій Лисичці прийшла в голову така ідея: а що, якщо цю шкатулку комусь подарувати? «Мені ця дрібниця ні до чого: знаю, що всередині неї нічого немає. Ключик ніяк не знайду, значить, нічого покласти туди не зможу. Подарую-но я цю шкатулку Овечці. Вона, дурна, зрадіє, буде мене поважати і розповість всім, яка я добра!»



Прийшла Лисиця до Овечки зі скринькою і каже: «Овечка, я хочу зробити тобі подарунок. Ось поставиш ти цю шкатулку у себе вдома, і вона його прикрашатиме». Овечка так зраділа несподіваному подарунку! Адже всі люблять отримувати подарунки, чи не так? Вона стала дякувати Лисичці і обіцяла коли-небудь теж їй щось подарувати.

Задоволена своєю хитрістю Лисичка повернулася додому, а Овечка почала розглядати подаровану шкатулку. Але вона була не така дурна, як думала Лисиця, і відразу помітила в скриньці отвір для ключика. «Цікаво, що там всередині?», - подумала Овечка. Вона спробувала відкрити шкатулку, але, звичайно ж, у неї нічого не вийшло. «Віднесу я її Сороці», - вирішила Овечка. «Все ж таки у неї є гострий дзьоб, і їй буде легко відкрити замочок. Не те, що мені копитцем!»

Принесла овечка свій подарунок Сороці і попросила його відкрити. А Сорока теж була хитра. Вона каже Овечці: «Напевно, я зможу відкрити замочок дзьобом. Але чи не хочеш ти подарувати мені цю шкатулку? Тобі все одно незручно в неї копитцями щось класти, а я буду складати в неї свої прикраси». «Гаразд, забирай», - сказала Овечка. «Дійсно, тобі від неї буде більше користі».

Сорока щиро була рада подарунку Овечки! У неї було багато красивих прикрас, які вона збиралася зберігати в новій шкатулці. Але як не крутила вона своїм дзьобом в замковій щілині, відкрити шкатулку все одно не виходило! Намагалася-намагалася вона так, що ніяких сил не залишилося. У цей час повз Сороки проходив Ведмідь. Він побачив лежачу на землі шкатулку. «А що це у тебе?», - з цікавістю запитав він Сороку. «Це Овечка зробила мені подарунок, але відкрити замок ніяк не виходить!». «Так віддай цю шкатулку мені», - став випрошувати Ведмідь. Я розгризу кришку своїми гострими зубами, і вона мені в господарстві в нагоді стане. «Забирай», - легко погодилася Сорока, змучена відкриванням замку.

Поніс Ведмідь шкатулку додому. А потім згадав, що Лисиця запросила його в гості на свій День народження, а подарунка для неї він не придумав. «От і буде подарунок – ця красива скринька. Поставить і буде нею милуватися. А якщо захоче, то відкрити спробує. Може, там щось цікаве всередині? »

І пішов Ведмідь у гості до Лисички з таким подарунком. Як же здивувалася вона, коли знову побачила свою шкатулку! Лисичка мріяла про інший подарунок на День народження – про красиве намисто, а натомість отримала свою стару шкатулку. Виходить, що вона сама себе перехитрила.

Автор: Олена Кукуєвицька

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Іграшкове свято

На балконі, у великій коробці, жили-були старі іграшки. Тут були й ляльки, і машинки, і конструктор, і фігурки звіряток, і багато м’яких іграшок. Колись цими іграшками залюбки гралися двійнята Ліза та Андрійко. Та дітки вже підросли, ходили до школи, тому іграшки сумували на балконі.

Дитяча казка: Рахувала мама кішка

Рахувала мама кішка
Неслухняних кошенят.
Перше з них залізло в діжку,
Видно пару оченят.

Дитяча казка: Снігові колобки

Жила-була у лісі родина Колобків – тато Колобок, мама Колобуня та синочок Колобочок. Якось взимку, коли випав сніг, пішли вони кататися на санчатах. Веселою та радісною була їхня прогулянка, аж поки не побачила Колобків Лисиця.

Дитяча казка: Снігова парасолька

Жив-був на небі злий Вітерець-морозець. Дивився він на землю, і дуже йому не подобалося, коли люди гуляють на вулиці та радіють гарній погоді. Тому Вітерець-морозець дмухав на землю холодним повітрям, щоб люди сиділи по своїх домівках.