Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Як Максим читати навчився

Дитяча казка: Як Максим читати навчився
 

Хлопчикові Максиму було вже майже 6 років, але він не вмів читати і не хотів вчити букви. Зате Максим дуже любив слухати казки. Мама, бабуся або сестра читали йому казку, коли він просив про це.



Одного разу Максим ніяк не міг заснути. Все крутився в ліжку. Тоді він попросив свою старшу сестру Наталку прочитати йому казку перед сном.

- Ніколи мені тобі казки читати, - говорить Наталка. - Мені треба уроки робити, математику вчити!

- Ну будь ласка! - Просив її брат. - Хоч найменшу казочку!

- А знаєш, що, Максим, давай я тобі вголос свій підручник прочитаю? - Запропонувала Наталка. - І задачки свої повирішую, і тобі ніби казка буде.

- Ну, гаразд, - погодився Максим.

І ось Наташа почала читати і вирішувати свої завдання вголос. Вони були такі різні! В одній задачі треба було порівну поділити яблука між дітьми, в іншій – намалювати трикутник. У третій задачці просили підрахувати книжки на полицях. Багато слоів з підручника Максим ще не розумів, зате під Наталчине читання він швидко заснув.

І від таких незвичайних казок сниться хлопчикові дивний сон. Ніби скаче він на цифрі двійці, як на коні. А попереду у нього паркан, але не звичайний, з дощок або прутів, а з різних цифр. І раптом до нього на зустріч виходять такі великі Трикутник і Квадрат і строго кажуть:

- Максиме, а ти зробив уроки? Вcі задачки вирішив?

- Але мені не потрібно вчити уроки, я ж ще в школу не ходжу. Тільки збираюся, - здивувався такому питанню Максим.

- Ну, тоді тобі доведеться залишити тут свого коня і пішки вибиратися з нашого королівства. Ми сюди таких маленьких не пускаємо, - відповіли Трикутник і Квадрат.

- А як же мені знайти звідси вихід? - запитав Максим.

- Спочатку йди прямо, а по дорозі читай покажчики. На них написано, що робити і куди йти далі.

- Але я ж ще не вмію читати! - Вигукнув хлопчик.

- Ну, от як навчишся читати, так і виберешся звідси, - відповіли Трикутник і Квадрат. Вони забрали у Максима коня-двійку і пішли в інший бік.

Страшно стало Максиму. Як же він прочитає написи, якщо навіть букв не знає? Він сподівався зустріти когось, хто вміє читати. Але, як на зло, навколо нікого не було. Тільки різні цифри і геометричні фігури. Хлопчикові залишалося тільки йти по дорозі навмання. Максим так злякався, що ніколи не вибереться з цього дивного королівства, що прокинувся.

Наталки поряд вже не було. Вона вирішила всі свої задачки і пішла спати. «Оце так сон!», - подумав про себе Максим. «А це все тому, що перед сном я слухав не свою улюблену казку, а Наталчин підручник».

Після такого сну Максим вирішив, що пора вчитися читати і писати. Тоді він зможе сам читати казки та інші книжки, коли захоче. І не потрібно буде нікого просити про це. Вже наступного дня хлопчик почав вчити букви і скоро зміг читати і писати будь-які слова.

Автор: Олена Кукуєвицька
>

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Сніговий колобок

Одного зимового ранку діти у дворі ліпили сніговиків. Хлопчики та дівчатка спочатку робили сніжки, потім катали їх у снігу. Маленькі сніжки ставали великими колобками, й діти з’єднували їх. Так з’являлися сніговички.

Дитяча казка: Як сорока й ворона кашу варили

Якось вранці сорока та ворона варили своїм дітям кашу. А щоб було веселіше, вони весь час теревенили одна з одною. І, певно, ці теревені були такі цікаві, що сорока з вороною геть забули про кашу. А каші захотілося краще почути, про що ж балакають хазяйки, щ аж про неї забули.

Дитяча казка: Чарівний ліхтарик

У хлопчика Тимура був улюблений маленький песик на ім’я Бака. Якось ввечері Тимур пішов з Бакою гуляти до парку. У малого Баки не було нашийника, і Тимур всю дорогу не випускав песика з поля зору. Та раптом Бака побачив білку, що зіскочила з дерева, та з шаленою швидкістю зірвався з місця. Адже він хоч ще і цуценя, але мисливської породи.

Дитяча казка: Пригоди вареника

Одна бабуся вирішила провідати свого онука. Вона наліпила вареників з м’ясом на гостинець, склала їх у судок, а потім у сумку, та й пішла.