- Ось це так, - задумливо сказало ведмежа. Я прийшов до тебе, щоб покликати на вулицю, а ти взяв і захворів!
- Я ж не спеціально, - відповів баранчик слабким голосом і висякав ніс. - Правда, вчора ходив по калюжах, промочив ноги. Та ще й гуляв без шарфа. Напевно, тому і захворів.
- Ну, ти даєш, друг! - Вигукнуло ведмежа. Після такого легко захворіти! Що ж, будемо тебе лікувати.
- Лікувати? - Злякався баранчик. - А це не боляче?
- Не боляче, тільки тобі потрібно бути слухняним і не пручатися. Ось зараз принесу тобі мед – будеш пити чай.
Пішло ведмежа додому за медом, а по дорозі розповіло іншим звірям про те, що баранчик захворів. І всі звірятка захотіли допомогти своєму другові.
Ведмедик напоїв баранчика чаєм з медом. Потім прискакали дві жаби і принесли воду. Прийшла свинка, нагріла воду, щоб баранчик попарив ноги в тазику. Потім прийшла мавпочка і принесла для баранчика апельсин, щоб він з'їв витамінку. Потім прийшов заєць, відкрив вікно і провітрив кімнату. Потім прибігли чотири білочки, закутали баранчика в теплу ковдру. Ну а наостанок прилетіла пташка синичка і заспівала для баранчикові пісеньку, щоб він заснув і добре відпочив.
На наступний день після такого лікування баранчик відчув себе краще і вже хотів виходити на вулицю. Але ведмежа не дозволило йому цього робити, а сказало, що потрібно продовжувати лікування. Так через кілька днів баранчик повністю одужав і пішов на прогулянку зі своїми друзями. Тепер він намагався не стрибати по калюжах і не виходив на холод без шарфа і шапки, щоб більше не хворіти.
Автор: Олена Кукуєвицька
