А тим часом прокинувся Сніг і теж виглянув на вулицю. Але ж він не знав, що там вже гуляє його брат Холодний Вітер. Коли вони зустрілися, то почалася метелиця – вітер підхоплював сніжинки і розкидав в різні боки. І тут прокинувся Мороз і теж вийшов на прогулянку. Тепер на вулиці взагалі нікого не залишилося - птахи, звірі і люди поспішили сховатися від Вітру, Снігу і Морозу в своїх оселях.
- Бачите, що ми з вами зробили? - Запитав Сніг у своїх братів. - Ми всіх образили і налякали. Тепер всі навколо будуть думати, що ми і наша мама Зима – злі.
- А що тепер робити? - Запитали Мороз і Холодний Вітер.
- А давайте спробуємо вийти на вулицю не всі разом, а по черзі, але тільки акуратно, - запропонував Сніг.
Так і вирішили. Мороз і Сніг відправили брата додому, а самі залишилися на вулиці. Але на цей раз вони не поспішали, а повільно прогулювалися. І ось вони побачили, як люди почали виходити зі своїх будинків. Дерева більше не розгойдувалися з боку в бік. Зате на них з'явилися гарні білі шапки і шуби зі снігу. Діти і дорослі гралися в сніжки, ліпили сніговиків, каталися на санчатах, лижах і ковзанах, розвішували на деревах годівниці для птахів. Було видно, що вони радіють Зимі.
- Напевно, тепер ніхто не буде ображатися на Зиму, - сказав Мороз.
Та все ж таки, Мороз, Сніг та Холодний Вітер не могли довго сидіти вдома і завжди поводитися тихо – такий у них характер. Тому іноді вони виходили на вулицю всі втрьох, а іноді Сніг і Мороз веселилися, як хотіли. Але в решту часу сини Зими намагалися поводитися так, щоб нікого не образити.
Автор: Олена Кукуєвицька
