Якось на сусідній вулиці відкрився новий магазин солодощів.
- Можна, я зайду подивитися? На хвилинку? – спитав він у мами.
- Заходь. Та можеш купити собі трошки чогось солоденького, - дозволила мама. Вона ж розуміла, що Бублику дуже цікаво подивитися, що є в новому магазині.
Зрадівши, Бублик побіг до магазину солодощів. Стільки різноманітних цукерок, печива, пряників та мармеладу він ще ніколи не бачив! Спочатку Бублик купив собі декілька цукерок, яких раніше ніколи не куштував. Потім побачив інші солодощі та раптом витратив всі гроші. Навіть ті, що мама дала йому на олівці і зошити.
«От би жити в цьому магазині!», - мрійливо подумав Бублик. Та вийшовши за двері магазину, він раптом зрозумів, що знаходиться не на знайомій вулиці, а в якомусь дивному місці. Тут навколо були солодощі. Будинки були зроблені з печива, на деревах росли цукерки, а в озері з лимонадом плавали птахи, схожі на зефірчики. Навіть мешканці цього міста були схожі на солодощі.
«Як тут гарно!» - подумав хом’ячок Бублик. – «Поки залишуся тут!»
Він йшов незвичайною вулицею, зривав з дерев цукерки та їв інші солодощі, що траплялися на його шляху. Зовсім скоро він відчув, що більше не хоче солодкого. У нього починали боліти зуби, і він захотів додому, до мами. Але як дістатися додому?
- Доброго дня, тітонько, - звернувся Бублик до тітоньки, схожої на тістечко, - Скажіть, будь ласка, як мені повернутися до магазину, а потім до свого дому?
- Дорога далека! – відповіла тітонька. - Спочатку тобі треба перебратися через лимонадне озеро, потім переплисти шоколадну річку, а потім перейти поле з морозива. Там побачиш вихід.
- Дякую! – відповів хом’ячок. А сам подумав: як же він буде плисти через озеро та річку, якщо навіть плавати не вміє? До того ж, через те, що він з’їв багато солодкого, в нього ще сильніше нили зуби, почав боліти живіть, і він відчував, що йому стало важче пересуватися. Він став товстіше, а його штанці стали йому малі.
Першим на його шляху трапилось лимонадне озеро. Думав-думав Бублик, як же його переплисти. І вигадав зробити пліт з квадратного печива. Він вирахував, скільки йому треба печива для плота, з’єднав його за допомогою карамелі, що розтанула на сонці, та переплив на такому плоті озеро.
Побачивши шоколадну річку, Бублик спочатку теж хотів переплисти її на плоті з печива. Але шоколад був гарячим, тому печиво швидко б розм’якло, і пліт би зруйнувався. Тому Бублик вирішив зібрати невеликий міст з довгих цукерок, що росли на деревах. Та щоб дістатися до цукерок, хом’ячку довелося побудувати сходи з пряників.
Завдяки такому мосту з цукерок Бублик перейшов шоколадну річку. А попереду на нього чекало величезне поле з морозива. Оскільки морозиво холодне, Бублику довелося швидко-швидко бігти по ньому, щоб не застудитися.
Коли Бублик нарешті подолав всі випробування, він побачив двері магазину солодощів. Щасливий, що скоро буде вдома, хом’ячок зайшов до магазину, та на цей раз не став дивитися сторонами, а вийшов через інші двері і опинився на знайомій вулиці.
Повернувшись додому, він розказав мамі, що з ним трапилось, та зізнався, що витратив всі гроші на солодощі. До речі, після великої кількості солодкого зуби в Бублика досі боліли, тому наступного дня мама повела його до лікаря.
- Ось бачиш: невеличка кількість солодкого приносить радість, а якщо їсти багато солодощів, то можуть бути неприємності, - сказала Бублику мама. Та він вже сам це розумів.
Автор: Олена Кукуєвицька
