Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Змагання з дружби

Дитяча казка: Змагання з дружби
 

Якось баранчики Боня та Роня зібралися йти в гості до своїх друзів корови та козенят, що мешкали на іншому боці села. А щоб зробити їм приємне, баранчики вирішили принести смачненьку травичку в якості гостинця.



- Ось зараз назбираю повну торбу травички, – сказав Боня. – Нехай корівка та козенята побачать, який я в них гарний друг!

- А я для них ще кращий друг, тому ще більшу торбинку травки назбираю! – відповів Роня. Коли баранчики збирали траву, кожен з них поглядав на іншого – а чи часом у того не більше гостинців назбиралося?

І ось, з торбинками, набитими травою, Боня та Роня вирушили в дорогу. Торбинки були такі важкі, що обидва баранчика ледве пересувалися.

- Ой, коли ж ми вже дістанемося до друзів? – кректав Боня.

- Я, мабуть, зараз впаду, бо так важко, – зітхав Роня.

Врешті решт, Боня подивився на свою торбинку, а потім на торбинку Роні, та побачив, що його подарунок більший. І щоб легше було нести, Боня вирішив з’їсти трохи травички з торбинки. В загалі-то, Роня також хотів це зробити, але побоявся, що тоді його торба стане меншою, ніж у Боні, тому ніс її.

Але навіть після того, як Боня відщипнув травичку зі своєї торбинки, вона все одно залишалася важкою. І тоді він вирішив з’їсти ще трохи, а потім ще трохи… Але травички у торбі було так багато, а Боня вже так наївся, що ледве пересував копитця з набитою торбою та повним животиком. Роня насміхався над Бонею та тягнув свою торбу по землі, бо нести вже не міг. А торба взяла і протерлася. Вся травичка з неї почала випадати на землю, але Роня цього не побачив, тільки дивувався, що торба вже не була такою важкою.

Нарешті баранчики побачили домівку своїх друзів.

- Доброго дня, корівка та козенята! – привіталися Боня та Роня. – Подивіться, якими гостинцями ми хочемо вас пригостити! Порівняйте, хто з нас вам більший друг?

Але коли баранчики відкрили свої торби, то побачили, що травички там дуже-дуже мало. Виходить, Боня майже все поїв по дорозі, а Роня все розгубив, і не помітив. Вони розповіли, як так сталося.

- Виявилось, що ми прийшли до вас без подарунків, а значить, ми погані друзі, - розгублено сказали баранчики корові та козенятам.

- Але ж дружбу не можна виміряти розміром подарунків, - відповіла корова. – Дякуємо, що ви хотіли зробити нам приємне, та ми раді бачити вас навіть без частування, бо ми – ваші друзі. Але ви виявилися поганими друзями, не нам, а один одному. Адже замість того, щоб домовитися разом нести торбинку, ви влаштували змагання.

- А й справді, хіба можна змагатися, хто кому кращий друг? – дивувалися самі собі Боня та Роня.

Баранчики подякували корівці за пояснення та вирішили, що більше не будуть так себе поводити, а будуть один одному допомагати та поважати.

Автор: Олена Кукуєвицька

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Мишка та цукерка

Одного ранку мишаче місто облетіла чудова новина: привезли шоколадні цукерки! Їх роздаватимуть усім охочим мишенятам і у великому, і у маленькому магазині, і навіть в кіоску. А бажаючих, звичайно, багато. Хто ж відмовиться від шоколадних цукерок?

Дитяча казка: Подорож чобітків

У хлопчика Михайлика були гумові чобітки - сині, з корабликами. Він радісно стрибав у них по калюжах, а вони захищали його ноги від вогкості і бруду. Але ось біда: Мишко не любив мити свої чоботи, а залишав їх брудними в коридорі. За це чобітки на нього ображалися.

Дитяча казка: Жадібний фермер

Жив-був фермер. Був він, загалом, непоганою людиною та хорошим господарем, але занадто вже жадібною. Навіть ваги собі спеціальні купив для точного зважування, щоб зайвого грама огірків або ягід випадково нікому не покласти. Кожну копієчку рахував, хоча був далеко не бідною людиною.

Дитяча казка: Друзі з Четирилапівки

У казковому селі Чотирилапівка жили коти, собаки та миші. Жили вони не дуже дружно, а точніше сказати - зовсім не дружно. Миші боялися котів. Собаки і коти не любили один одного, так і хотіли покусатися і подряпатися. А ще собаки недолюблювали мишей і частіше оминали їх стороною. Ось таким було життя в Чотирилапівці, поки не сталася одна подія.