- Ось зараз назбираю повну торбу травички, – сказав Боня. – Нехай корівка та козенята побачать, який я в них гарний друг!
- А я для них ще кращий друг, тому ще більшу торбинку травки назбираю! – відповів Роня. Коли баранчики збирали траву, кожен з них поглядав на іншого – а чи часом у того не більше гостинців назбиралося?
І ось, з торбинками, набитими травою, Боня та Роня вирушили в дорогу. Торбинки були такі важкі, що обидва баранчика ледве пересувалися.
- Ой, коли ж ми вже дістанемося до друзів? – кректав Боня.
- Я, мабуть, зараз впаду, бо так важко, – зітхав Роня.
Врешті решт, Боня подивився на свою торбинку, а потім на торбинку Роні, та побачив, що його подарунок більший. І щоб легше було нести, Боня вирішив з’їсти трохи травички з торбинки. В загалі-то, Роня також хотів це зробити, але побоявся, що тоді його торба стане меншою, ніж у Боні, тому ніс її.
Але навіть після того, як Боня відщипнув травичку зі своєї торбинки, вона все одно залишалася важкою. І тоді він вирішив з’їсти ще трохи, а потім ще трохи… Але травички у торбі було так багато, а Боня вже так наївся, що ледве пересував копитця з набитою торбою та повним животиком. Роня насміхався над Бонею та тягнув свою торбу по землі, бо нести вже не міг. А торба взяла і протерлася. Вся травичка з неї почала випадати на землю, але Роня цього не побачив, тільки дивувався, що торба вже не була такою важкою.
Нарешті баранчики побачили домівку своїх друзів.
- Доброго дня, корівка та козенята! – привіталися Боня та Роня. – Подивіться, якими гостинцями ми хочемо вас пригостити! Порівняйте, хто з нас вам більший друг?
Але коли баранчики відкрили свої торби, то побачили, що травички там дуже-дуже мало. Виходить, Боня майже все поїв по дорозі, а Роня все розгубив, і не помітив. Вони розповіли, як так сталося.
- Виявилось, що ми прийшли до вас без подарунків, а значить, ми погані друзі, - розгублено сказали баранчики корові та козенятам.
- Але ж дружбу не можна виміряти розміром подарунків, - відповіла корова. – Дякуємо, що ви хотіли зробити нам приємне, та ми раді бачити вас навіть без частування, бо ми – ваші друзі. Але ви виявилися поганими друзями, не нам, а один одному. Адже замість того, щоб домовитися разом нести торбинку, ви влаштували змагання.
- А й справді, хіба можна змагатися, хто кому кращий друг? – дивувалися самі собі Боня та Роня.
Баранчики подякували корівці за пояснення та вирішили, що більше не будуть так себе поводити, а будуть один одному допомагати та поважати.
Автор: Олена Кукуєвицька
