- Навіщо все складати, якщо завтра я знову буду гратися з іграшками? – відповідав Альоша мамі на прохання навести лад у кімнаті.
Ось так і жили його іграшки: машинки та роботи валялися під стільцем, трек стояв посеред кімнати, а деталі від конструктора можна було знайти по всій квартирі.
Якось ввечері Альоша лежав у ліжку та намагався заснути. Раптом він побачив, як щось яскраве залетіло у кватирку. Хлопчик злякався, а, придивившись, побачив, що воно дуже схоже на метелика, але з крильцями, які світяться та блищать.
- Що це? – запитав Альоша.
- Ні що, а хто! Я – Іграшкова фея, – відповів метелик.
- Іграшкова фея? Щось я про тебе нічого не знаю!
- Ти і не мав про мене дізнатися. Адже я прилітаю до дитячих кімнат, коли діти сплять. Ось і зараз мені здалося, що ти спиш, але я помилилася, - зітхнула Іграшкова фея.
- А навіщо ти прилітаєш? – запитав Альоша.
- Кожного вечора я перевіряю, як почувають себе іграшки, з якими граються дівчатка та хлопчики. Якщо діти дбайливо ставляться до іграшок, складають їх на місце після гри, то іграшкам добре з такими дітками. А якщо дівчинка або хлопчик навмисно ламають іграшки, розкидають їх, не кладуть на місце, то іграшки скаржаться мені. Тоді я перетворюю їх на малесенькі чарівні камінчики, забираю з собою та приношу іншим діткам, які будуть дбати по них. Потрапивши до цих діток, камінчики знов перетворюються на іграшки. Ось наприклад, сьогодні я хотіла забрати твій іграшковий паровоз. Ти завжди кидаєш його посеред кімнати. І він поскаржився мені, що йому незручно там спати вночі. До того ж, ти на нього вдень часто наступаєш. Віддам його іншому хлопчику, та ще щось в тебе заберу.
Альоші не хотілося розлучатися зі своїм паровозом. Але він ніколи не замислювався, що його іграшкам з ним погано.
- Будь ласка, Іграшкова феє, не забирай в мене паровоз! – попросив Альоша. Я зараз все покладу на свої місця.
Після цих слів Альоша почав збирати по кімнаті свої іграшки та розкладати їх по полицях у шафі – туди, де їм добре відпочивати після гри. Потім зібрав решту іграшок, розкиданих по квартирі, та також поклав їх до шафи.
- Ну, якщо ти тепер дбаєш про свої іграшки, то я не буду в тебе їх забирати. Але буду надалі перевіряти, чи не ображаєш ти їх! – сказала Іграшкова фея та полетіла до вікна. – Прощавай, Альошо!
- Прощавай, Іграшкова фея! – відповів Альоша.
Вранці мама побачила, що всі іграшки лежать на своїх місцях і похвалила Альошу за те, що він нарешті навів лад. А Альоша був дуже радий тому, що тепер його іграшкам з ним зручно жити. До того ж, він побачив, як приємно знаходитися в кімнаті, коли там порядок, іграшки та речі не розкидані. З тих пір він ніколи не залишає безладу.
Автор: Олена Кукуєвицька
