Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Іграшкова фея

Дитяча казка: Іграшкова фея
 

У хлопчика Альоші було багато різних іграшок. Він грався з ними сам та з друзями, а ось складати їх на місце після закінчення гри дуже не любив.



- Навіщо все складати, якщо завтра я знову буду гратися з іграшками? – відповідав Альоша мамі на прохання навести лад у кімнаті.

Ось так і жили його іграшки: машинки та роботи валялися під стільцем, трек стояв посеред кімнати, а деталі від конструктора можна було знайти по всій квартирі.

Якось ввечері Альоша лежав у ліжку та намагався заснути. Раптом він побачив, як щось яскраве залетіло у кватирку. Хлопчик злякався, а, придивившись, побачив, що воно дуже схоже на метелика, але з крильцями, які світяться та блищать.

- Що це? – запитав Альоша.

- Ні що, а хто! Я – Іграшкова фея, – відповів метелик.

- Іграшкова фея? Щось я про тебе нічого не знаю!

- Ти і не мав про мене дізнатися. Адже я прилітаю до дитячих кімнат, коли діти сплять. Ось і зараз мені здалося, що ти спиш, але я помилилася, - зітхнула Іграшкова фея.

- А навіщо ти прилітаєш? – запитав Альоша.

- Кожного вечора я перевіряю, як почувають себе іграшки, з якими граються дівчатка та хлопчики. Якщо діти дбайливо ставляться до іграшок, складають їх на місце після гри, то іграшкам добре з такими дітками. А якщо дівчинка або хлопчик навмисно ламають іграшки, розкидають їх, не кладуть на місце, то іграшки скаржаться мені. Тоді я перетворюю їх на малесенькі чарівні камінчики, забираю з собою та приношу іншим діткам, які будуть дбати по них. Потрапивши до цих діток, камінчики знов перетворюються на іграшки. Ось наприклад, сьогодні я хотіла забрати твій іграшковий паровоз. Ти завжди кидаєш його посеред кімнати. І він поскаржився мені, що йому незручно там спати вночі. До того ж, ти на нього вдень часто наступаєш. Віддам його іншому хлопчику, та ще щось в тебе заберу.

Альоші не хотілося розлучатися зі своїм паровозом. Але він ніколи не замислювався, що його іграшкам з ним погано.

- Будь ласка, Іграшкова феє, не забирай в мене паровоз! – попросив Альоша. Я зараз все покладу на свої місця.

Після цих слів Альоша почав збирати по кімнаті свої іграшки та розкладати їх по полицях у шафі – туди, де їм добре відпочивати після гри. Потім зібрав решту іграшок, розкиданих по квартирі, та також поклав їх до шафи.

- Ну, якщо ти тепер дбаєш про свої іграшки, то я не буду в тебе їх забирати. Але буду надалі перевіряти, чи не ображаєш ти їх! – сказала Іграшкова фея та полетіла до вікна. – Прощавай, Альошо!

- Прощавай, Іграшкова фея! – відповів Альоша.

Вранці мама побачила, що всі іграшки лежать на своїх місцях і похвалила Альошу за те, що він нарешті навів лад. А Альоша був дуже радий тому, що тепер його іграшкам з ним зручно жити. До того ж, він побачив, як приємно знаходитися в кімнаті, коли там порядок, іграшки та речі не розкидані. З тих пір він ніколи не залишає безладу.

Автор: Олена Кукуєвицька

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Ключик від чарівного будиночку

Летіла маленька пташка і тримала у дзьобику ключик. А цей ключик був непростий, а від чарівного будиночку, в якому живуть добрі справи.

Дитяча казка: Як заєць перехитрив вовка та лисицю

Одного разу в лісі заєць тікав від вовка, і не помітив, як потрапив у велику яму-пастку. Вовк засмутився: - Ех, майже наздогнав зайця, а як тепер його з ями діставати?

Дитяча казка: Добрий паровозик

Заїхав якось у ліс маленький паровозик з трьома вагончиками. Їде лісом, милується красою, а лісові звірятка здивовано його розглядають.

Дитяча казка: Як літери втекли

Одного разу в книзі казок посварилися літери. Літера А сказала: «Я тут найголовніша, тому що з мене починається алфавіт. Значить, я буду вирішувати, кому з вас стояти біля мене». Літера О заперечила: «Я хоч і не перша, але найкругліша. Ось візьму і всіх розштовхаю своїми круглими боками!». А літери Й та Ї заявили, що оскільки вони найвищі, значить - найголовніші. Літера Я весь час кричала: «Та я вам! Так я тут! Я-я-я! ». Але інші літери її не слухались, тому що кожна говорила щось своє. Зрештою, літери почали розштовхувати один одного, випали з книжки і розсипалися по всьому будинку.