- Таких гострих та великих зубів ні у кого з вас немає! - хвалився крокодил всім, хто приходив або прилітав до річки. І кожен раз страшно клацав усіма своїми зубами.
Одного разу крокодил, зазвичай, голосно стукав зубами, лякаючи всіх навколо. А коли закрив рот, відчув, як все його зуби сильно болять. Він вирішив не відкривати рот, поки біль не пройде. Але зуби боліли все сильніше.
Крокодил терпів-терпів, а потім вирішив покликати кого-небудь на допомогу. Коли до річки прийшла зебра, крокодил підплив до берега і хотів поскаржитися їй на свої зуби. Але не встиг він відкрити рот, як зебра щосили кинулася бігти.
- Почекай, зебро! Я не збираюся тебе лякати! - закричав крокодил. Але зебра вже його не чула.
Коли до річки прийшли мавпи, і крокодил хотів покликати їх на допомогу, то історія повторилася - перелякані мавпи втекли.
- Що ж мені робити? - заплакав крокодил. - Всі мене бояться, і тому не хочуть навіть вислухати.
Тут до річки прийшло слоненя. Якщо чесно, воно теж побоювалося крокодила, але соромилося це показувати - адже воно вже досить виросло. Слоненя побачило, що крокодил плаче, і запитало, що сталося.
Коли крокодил поскаржився слоненяті на хворі зуби, слоненя покликало до нього на допомогу папугу, який умів лікувати зуби.
- А ну, відкривай рот! - Скомандував крокодилу папуга-лікар.
Після цих слів крокодил ще сильніше заплакав. Виявилося, що він злякався зубного лікаря.
- Хіба ти, такий великий і зубастий, боїшся мене - маленьку пташку? - Хитро запитав папуга-лікар.
Крокодил дуже боявся! Але, подолавши свій страх, відкрив рот, і папуга почав лікувати всі його зуби - один за одним. Ось тут крокодил пошкодував, що у нього так багато зубів, і що він так часто і сильно ними стукав!
Коли папуга-лікар закінчив свою роботу, зуби крокодила більше не боліли.
Крокодил подякував папузі та слоненяти за допомогу і вирішив, що більше не буде нікого лякати і ображати. Він перестав бути злюкою і хвальком, і у нього з'явилося багато друзів.
Автор: Олена Кукуєвицька
