Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Ляля-чарівниця

Дитяча казка: Ляля-чарівниця
 

В казковому місті жила дівчинка-гном на ім’я Ляля. У Лялі була найкраща подружка – фея Ксю, яка мешкала на квітковій галявинці.



Як справжня фея, Ксю вміла робити маленькі дива. Змахне крилами, і на дереві вмить виростають квіти. Або, поплескає в долоні, і в них з’явиться яблучко. Лялі дуже подобалося дивитися на такі дива, і вона часто казала:

- Ксю, як тобі пощастило, що ти вмієш робити дива! От якби я була чарівницею! На це фея посміхалася та відповідала:

- Пішли краще пити чай, чи може у кіно?

Іноді Ксю допомагала Лялі завдяки своїм чарівним здібностям. Наприклад, якось Ляля не встигла спекти пиріг до святкового столу. Ксю заспокоїла подругу, поплескала в долоні, і на столі з’явився ароматний пиріг. Наступного разу Ксю, сказавши чарівні слова, склеїла чашку, яку розбила Ляля.

З часом Ляля все частіше просила Ксю застосувати для неї свої здібності. Наприклад, для того, щоб відірваний ґудзик знову з’явився на місці. Чи для того, щоб вечеря сама по собі приготувалася. Ксю це не подобалося, адже вона прагнула робити дива, для яких потрібні надзвичайні здібності, а не справи, які Ляля лінується виконувати. Але вона не знала, як сказати про це Лялі, щоб не образити подругу.

Якось Ляля зателефонувала Ксю та попросила зробити для неї красиву сукню.

- А чому ти не пошиєш її власноруч? – спитала Ксю.

- Та це возитися треба, час витрачати, і все одно не вийде так гарно, як у тебе. А тобі змахнути руками – і сукня готова! – відповіла Ляля.

- Я зараз трохи зайнята, - сказала Ксю, - ти поки підготуй тканину, розріж її по розміру, який потрібен для сукні, а я закінчу свої справи та прийду.

Ляля погодилася і зробила все, про що сказала їй Ксю, але подруга не з’являлася. Тоді Ляля знову зателефонувала Ксю.

- Я ще зайнята, - відповіла та. – Ти, будь ласка, поки підготуй нитки та ґудзики для своєї сукні, а я скоро прийду.

Ляля це зробила, але Ксю все не було. «Мабуть, в неї дуже важливі справи», - вирішила Ляля. Але насправді Ксю схитрувала. Вона хотіла, щоб Ляля не лінувалася, а повірила в свої сили та зшила чудову сукню власноруч. Тому Ксю так довго не приходила.


В цей час з’явилася Ксю. Вона захоплено подивилася на Ляліну сукню та сказала:

- Яку ж гарну сукню ти зшила, подруго! – І ці слова були правдою. – Я б навіть зі своїми чарівними здібностями такої сукні не вигадала. А ти в нас справжня чарівниця!

Лялі було дуже приємно почути це, а особливо їй було приємно, що Ксю назвала її чарівницею.

Так Ляля зрозуміла, що дива бувають не тільки казковими, але й цілком справжніми. А кожен, хто хоче зробити чудову справу, може стати чарівником. Тільки треба старатися, вчитися, а не лінуватися.

Автор: Олена Кукуєвицька
>

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Маленький лицар та Злодій Мікроб

В казковому королівстві жили-були мама Королева та батько Лицар. У них народилося три сини. Два старші сини виросли великими, кремезними хлопцями та стали лицарями, як батько. Вони захищали королівство від ворогів та завжди були першими в усіх справах, де потрібна була міць та сила. А третій, молодший син Королеви та батька Лицаря, якого звали Альберт, виріс маленького зросту та щуплий. Він був таким слабким, що навіть бігати йому було важко, не те, що воювати. Через це Альберт страждав, і лише уві сні бачив себе великим та сильним.

Дитяча казка: Дракон і Фея солодких снів

У казковому лісі жила Фея солодких снів. Вона збирала лісові трави і ягоди, сушила їх і складала в спеціальні мішечки. Це були мішечки солодких снів. Той, хто погано спав або не міг заснути, міг прийти до Феї і взяти такий мішечок. Варто було відкрити мішечок і лягти в ліжко, і людина швидко засинала і міцно спала всю ніч.

Дитяча казка: Ведмежий Новий рік

Прийшла зима. Вcі ведмеді міцно спали в своїх барлогах. Лише один ведмідь Криволапик не поспішав лягати спати, а ходив лісом туди-сюди.

Дитяча казка: Кошлате диво

Хлопчик Іллюша давно мріяв про собаку. Він просив батьків подарувати йому песика, та мама з татом щоразу відповідали: «Буде в тебе песик, як прийде час».