Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Ляля-чарівниця

Дитяча казка: Ляля-чарівниця
 

В казковому місті жила дівчинка-гном на ім’я Ляля. У Лялі була найкраща подружка – фея Ксю, яка мешкала на квітковій галявинці.



Як справжня фея, Ксю вміла робити маленькі дива. Змахне крилами, і на дереві вмить виростають квіти. Або, поплескає в долоні, і в них з’явиться яблучко. Лялі дуже подобалося дивитися на такі дива, і вона часто казала:

- Ксю, як тобі пощастило, що ти вмієш робити дива! От якби я була чарівницею! На це фея посміхалася та відповідала:

- Пішли краще пити чай, чи може у кіно?

Іноді Ксю допомагала Лялі завдяки своїм чарівним здібностям. Наприклад, якось Ляля не встигла спекти пиріг до святкового столу. Ксю заспокоїла подругу, поплескала в долоні, і на столі з’явився ароматний пиріг. Наступного разу Ксю, сказавши чарівні слова, склеїла чашку, яку розбила Ляля.

З часом Ляля все частіше просила Ксю застосувати для неї свої здібності. Наприклад, для того, щоб відірваний ґудзик знову з’явився на місці. Чи для того, щоб вечеря сама по собі приготувалася. Ксю це не подобалося, адже вона прагнула робити дива, для яких потрібні надзвичайні здібності, а не справи, які Ляля лінується виконувати. Але вона не знала, як сказати про це Лялі, щоб не образити подругу.

Якось Ляля зателефонувала Ксю та попросила зробити для неї красиву сукню.

- А чому ти не пошиєш її власноруч? – спитала Ксю.

- Та це возитися треба, час витрачати, і все одно не вийде так гарно, як у тебе. А тобі змахнути руками – і сукня готова! – відповіла Ляля.

- Я зараз трохи зайнята, - сказала Ксю, - ти поки підготуй тканину, розріж її по розміру, який потрібен для сукні, а я закінчу свої справи та прийду.

Ляля погодилася і зробила все, про що сказала їй Ксю, але подруга не з’являлася. Тоді Ляля знову зателефонувала Ксю.

- Я ще зайнята, - відповіла та. – Ти, будь ласка, поки підготуй нитки та ґудзики для своєї сукні, а я скоро прийду.

Ляля це зробила, але Ксю все не було. «Мабуть, в неї дуже важливі справи», - вирішила Ляля. Але насправді Ксю схитрувала. Вона хотіла, щоб Ляля не лінувалася, а повірила в свої сили та зшила чудову сукню власноруч. Тому Ксю так довго не приходила.


В цей час з’явилася Ксю. Вона захоплено подивилася на Ляліну сукню та сказала:

- Яку ж гарну сукню ти зшила, подруго! – І ці слова були правдою. – Я б навіть зі своїми чарівними здібностями такої сукні не вигадала. А ти в нас справжня чарівниця!

Лялі було дуже приємно почути це, а особливо їй було приємно, що Ксю назвала її чарівницею.

Так Ляля зрозуміла, що дива бувають не тільки казковими, але й цілком справжніми. А кожен, хто хоче зробити чудову справу, може стати чарівником. Тільки треба старатися, вчитися, а не лінуватися.

Автор: Олена Кукуєвицька

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Друзі з Четирилапівки

У казковому селі Чотирилапівка жили коти, собаки та миші. Жили вони не дуже дружно, а точніше сказати - зовсім не дружно. Миші боялися котів. Собаки і коти не любили один одного, так і хотіли покусатися і подряпатися. А ще собаки недолюблювали мишей і частіше оминали їх стороною. Ось таким було життя в Чотирилапівці, поки не сталася одна подія.

Дитяча казка: Зоряні сни

У казковому королівстві Снів жили гноми-сонники. Щовечора вони малювали на небі зоряними фарбами сни. Так-так, ті самі сни, які ми бачимо щоночі. Це були веселі або сумні сни, про пригоди, про тварин, про море або довгу дорогу. Гноми-сонники малювали різні сни. А коли робота була готова, місячні промінчики допомагали кожному сну знайти дорогу до людей.

Дитяча казка: Незграбний Дракон

В одному королівстві жив-був Дракон. Він був зовсім незлий, тому добре уживався з людьми. Але був у Дракона недолік - був він дуже незграбним. Махне випадково хвостом, і зламає дерево, або паркан знесе. Одного разу Дракон ненароком розвалив єдиний міст, який з'єднував королівство з іншими країнам. Король дуже розлютився на Дракона і прогнав його:

Дитяча казка: Сумували олівці

Сумували олівці
На столі в Любави:
«Що ж ми, братці-молодці,
сидимо без справи?»