Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Вовченя Рик та сніговик

Дитяча казка: Вовченя Рик та сніговик
 

Ліс вкрило пухнастим снігом. Зайчик Хвостик, білка Мася та лисеня Рижуля вирішили зліпити сніговика. Вони почали робити кульки зі снігу, і тут до них підбігло вовченя на ім’я Рик.

- Я з вами! - закричав Рик та вихопив у Рижулі снігову кульку.

- Ну, давай з нами, - переглянулися Хвостик, Мася та Рижуля.

Але замість того, щоб разом з усіма катати снігові кулі, Рик почав балуватися, кидати в Хвостика, Масю та Рижулю снігом, розкидати вже готові кулі.

- Рику, ми ж не зробимо сніговика, якщо ти будеш заважати! – обурився Хвостик.

- А навіщо нам той сніговик? Кидатися снігом цікавіше! – відповів Рик та кинув в маленьку Масю сніжку.

- Знаєш що, Рику, йди пограйся десь в іншому місці, а ми, все ж таки, хочемо зробити сніговика, - сказала Рижуля.

Рик насупився:

- Ну, ви ще пожалкуєте! – відповів він крізь зуби.

Хвостик, Мася та Рижуля не зважали на його слова та нарешті спокійно зайнялися своєю цікавою справою.

Зовсім скоро красень сніговик з носом-морквинкою та очима-горішками стояв посеред вкритої снігом галявинки. Друзі помилувалися своєю роботою та пішли додому грітися.

А тим часом на галявині знову з’явився Рик, і він чомусь був з візком. «Не захотіли зі мною гратися, зараз пожалкуєте!», - прошипів він. Рик переніс сніговика на візок та повіз його до себе додому.

- Шукайте тепер своє творіння! – злобно посміхнувся Рик.

Він поставив сніговика посеред своєї кімнати та ліг спати.

Вранці Рик спустив ноги з ліжка та потрапив ними … в калюжу.

- Що це таке, звідки в моїй кімнаті вода? – закричав з переляку Рик. А потім зрозумів: це ж сніговик за ніч розтанув у теплі. І лишилися від нього лише носик-морквинка, очі-горішки та велика калюжа!

Рик почав витирати підлогу, а в цей час думав: «Навіщо я приніс цього сніговика додому? І собі погано зробив, і звірятка засмутяться, побачивши, що сніговик зник! А так би стояв собі він посеред лісу та радував усіх». Рику стало соромно за свою поведінку. Закінчивши витирати підлогу, він поспішив на вулицю, щоб загладити свою провину - зробити нового сніговика.

На галявині Рик зустрів Хвостика, Масю та Рижулю. Не побачивши свого сніговика, вони дійсно засмутилися.

- Куди ж він подівся? – питали Хвостик, Мася та Рижуля то одне у одного, то у гав, що сиділи на найближчих деревах.

- Малюки, це я зіпсував вашого сніговика, - сказав Рик. Він розповів друзям, як це сталося. – Я зараз все виправлю! Рик почав робити першу кульку зі снігу.

- Молодець, що ти визнав свою провину, чесно про все розказав та хочеш виправитися, - сказав Хвостик.

- Давайте не будемо засмучуватися, а разом зробимо нового сніговика,- запропонувала Рижуля. Всі погодилися.

Зовсім скоро на місці вчорашнього сніговика з’явився новий, ще гарніший. На цього красеня прийшли подивитися всі мешканці лісу. А Рик зрозумів, що робити корисні речі набагато приємніше, ніж капості.
>

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Сніговий колобок

Одного зимового ранку діти у дворі ліпили сніговиків. Хлопчики та дівчатка спочатку робили сніжки, потім катали їх у снігу. Маленькі сніжки ставали великими колобками, й діти з’єднували їх. Так з’являлися сніговички.

Дитяча казка: Як сорока й ворона кашу варили

Якось вранці сорока та ворона варили своїм дітям кашу. А щоб було веселіше, вони весь час теревенили одна з одною. І, певно, ці теревені були такі цікаві, що сорока з вороною геть забули про кашу. А каші захотілося краще почути, про що ж балакають хазяйки, щ аж про неї забули.

Дитяча казка: Чарівний ліхтарик

У хлопчика Тимура був улюблений маленький песик на ім’я Бака. Якось ввечері Тимур пішов з Бакою гуляти до парку. У малого Баки не було нашийника, і Тимур всю дорогу не випускав песика з поля зору. Та раптом Бака побачив білку, що зіскочила з дерева, та з шаленою швидкістю зірвався з місця. Адже він хоч ще і цуценя, але мисливської породи.

Дитяча казка: Пригоди вареника

Одна бабуся вирішила провідати свого онука. Вона наліпила вареників з м’ясом на гостинець, склала їх у судок, а потім у сумку, та й пішла.