Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Жабка-художниця

Дитяча казка: Жабка-художниця
 

Жабка Кваня мріяла стали художницею. Вона чула, що для цього треба старанно вчитися. Тому Кваня почала ходити на уроки малювання до Бобра.

Разом з Кванею навчалися качка, журавель та черепаха. Своїм учням Бобер видавав папір, фарби та пензлики і пояснював, як краще намалювати природу, тварин, предмети та будь що цікаве. Учні малювали, а потім разом обговорювали, що в них вийшло гарно, а над чим ще варто попрацювати. Та Квані чомусь такі уроки не подобалися. Вона хотіла швидше стати художницею, а вчитель Бобер казав їй:

- Кваню, не поспішай, будь уважною. Бачиш, ти розмазала фарбу по малюнку. І сонечко в тебе кривеньке вийшло, бо ти поспішала.

А якось Кваня так поспішала, що не помітила, як розфарбувала листя на дереві синім кольором.

- Це ви мені заважаєте малювати, бо дивитесь на мене та робите зауваження! – ображено сказала Кваня вчителю та учням.

Вона пішла з уроку та тишком-нишком взяла з собою декілька баночок з фарбою.

«Ніхто не помітить, адже у Бобра багато таких баночок. А я тим часом піду додому та намалюю свою картину. Нехай всі побачать, яка я художниця і без цих уроків!» - подумала про себе Кваня.

Вже біля свого дому Кваня зачепилася за якийсь камінчик, впала та перекинула фарби. І всі вони вилилися прямо у озеро! Озеро швидко вкрилося червоними, жовтими, фіолетовими та іншими різнокольоровими плямами.

- Що ж робити? – закричала Кваня.

- Що ж робити? Що ж робити? – повторили за нею дві ворони, що спостерігали за цією картиною.

Через мить всі навколо знали, що Кваня розлила у озеро фарби. Дізналися про це й Бобер та його учні. Вони взяли відерця та побігли до озера, щоб вичерпати з нього якомога більше фарби. Адже в такій забрудненій воді може загинути риба, а качки та жабки отруяться!

Всі, хто опинився поруч, допомагали Квані, Бобру та його учням чистити озеро. Коли нарешті багато фарби було зібрано, Кваня сказала:

- Вибачте, вчителю, це я крадькома взяла ваші фарби, і ледь біди не накоїла. Більше ніколи не буду брати чужого без дозволу!

Вчитель Бобер відповів:

- Добре, Кваню, що ти зрозуміла, що чужого брати неможна. Погані справи завжди мають погані наслідки. Краще приходь завтра знову до нас на урок малювання. Адже ти мрієш бути художницею та готова працювати, значить, в тебе все вийде. Просто треба набратися терпіння та слухатися моїх порад, визнавати свої помилки та виправляти їх. Адже я теж колись не вмів малювати, а потім і сам навчився, і інших навчаю.

Наступного дня Кваня прийшла на урок. Тепер вона намагалася бути акуратною та дослухалася до вчителя Бобра. Вже скоро разом з іншими учнями Кваня брала участь у виставці картин, і її картини мали успіх. Ось так жабка Кваня стала художницею.
>

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Маленький лицар та Злодій Мікроб

В казковому королівстві жили-були мама Королева та батько Лицар. У них народилося три сини. Два старші сини виросли великими, кремезними хлопцями та стали лицарями, як батько. Вони захищали королівство від ворогів та завжди були першими в усіх справах, де потрібна була міць та сила. А третій, молодший син Королеви та батька Лицаря, якого звали Альберт, виріс маленького зросту та щуплий. Він був таким слабким, що навіть бігати йому було важко, не те, що воювати. Через це Альберт страждав, і лише уві сні бачив себе великим та сильним.

Дитяча казка: Дракон і Фея солодких снів

У казковому лісі жила Фея солодких снів. Вона збирала лісові трави і ягоди, сушила їх і складала в спеціальні мішечки. Це були мішечки солодких снів. Той, хто погано спав або не міг заснути, міг прийти до Феї і взяти такий мішечок. Варто було відкрити мішечок і лягти в ліжко, і людина швидко засинала і міцно спала всю ніч.

Дитяча казка: Ведмежий Новий рік

Прийшла зима. Вcі ведмеді міцно спали в своїх барлогах. Лише один ведмідь Криволапик не поспішав лягати спати, а ходив лісом туди-сюди.

Дитяча казка: Кошлате диво

Хлопчик Іллюша давно мріяв про собаку. Він просив батьків подарувати йому песика, та мама з татом щоразу відповідали: «Буде в тебе песик, як прийде час».