Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Пори року

Дитяча казка: Пори року
 

Якось пори року завели розмову – хто з них гарніше та веселіше.

- Я найгарніша, - сказала Зима. – Я прикрашаю дерева та будинки красивим сніговим вбранням. Люди, а особливо діти, люблять мене за веселі розваги, що я їм дарую. Їм так подобається кататися на санчатах, лижах та ковзанах, гратися в сніжки та ліпити сніговиків! І Новорічне свято та Різдво також взимку.

- Гарно розповідаєш! – посміхнулася Весна. – Але зізнайся: коли ти через свій поганий настрій лютуєш морозами, багатьом це не подобається.

- Ну, є у мене такий каприз, - зізналася Зима.

Весна похитала головою:

- Ось бачиш! А ось я - найгарніша пора року. Я вкриваю землю запашною квітковою ковдрою, одягаю дерева в ніжні різнокольорові сукні. Пташки співають, гріє лагідне сонечко, і люди та звірятка багато часу проводять на прогулянці.

- Воно-то так, Веснонько, - відгукнулося Літо. – Але зізнайся, що ти часто до себе в гості запрошуєш Зиму. А вона з порожніми руками не ходить – то снігу з собою принесе, то вітру холодного. Після такого гостювання не до веселих прогулянок!

- Так, є у мене такий каприз, - відповіла Весна.

Літо посміхнулося та відповіло:

- Отож! А ось я дійсно найгарніша та найвеселіша пора року. Я вдягаю природу в яскраві зелені наряди, поспівають смачні фрукти та ягоди. Людям подобається плескатися у теплій річці, ніжитися на сонечку. Влітку день довгий, а ніч коротка, тому гуляти на вулиці можна довше.

Тут підключилася до розмови Осінь:

- Правду кажеш, Літо. Але ж ти забуло розказати, як часом так захоплюєшся забавами, що сонечко в тебе стає надто гарячим і пекучим. І людям треба ховатися від нього, бо воно небезпечне для здоров’я.

- Так, є в мене такий каприз, - зізналося Літо.

- Виходить, що я найгарніша та найвеселіша пора року, - почала вихвалятися Осінь. – Коли ще можна побачити в природі таке різнобарв’я жовтих, зелених, жовтогарячих та червоних відтінків? Сонечко зі мною поводить себе гарно – зігріває, але не пече. А скільки ягід, овочів, фруктів, грибів та горіхів я дарую людям та звіряткам!

- Це так, - в один голос відповіли Зима, Весна та Літо. Але зізнайся, Осінь, що коли ти не в настрої, то добряче поливаєш землю дощами. А буває, і градом, і снігом посипаєш. До речі, настрій у тебе дуже легко псується, як ми знаємо!

- Так, буває в мене такий каприз, - відповіла Осінь. – Виходить, на кожну пору року люди можуть нарікати через наші капризи.

Цю розмову почув Вітерець, і йому захотілося відповісти. Адже він завжди поруч з усіма порами року, і бачить, як люди до них ставляться. Тому Вітерець сказав:

- Милі пори року, у природи не буває поганої погоди! Ви всі по-своєму гарні та веселі, хоча в кожної з вас є капризи. Ті люди, які на вас нарікають, просто ще не навчилися бачити прекрасне у кожній з вас. Недаремно люди вигадали розділити 12 місяців у році на чотири пори року – по три місяці для Зими, Весни, Літа та Осені. Це щоб кожна з вас встигла порадувати своєю красою та гарним настроєм!
>

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Сніговий колобок

Одного зимового ранку діти у дворі ліпили сніговиків. Хлопчики та дівчатка спочатку робили сніжки, потім катали їх у снігу. Маленькі сніжки ставали великими колобками, й діти з’єднували їх. Так з’являлися сніговички.

Дитяча казка: Як сорока й ворона кашу варили

Якось вранці сорока та ворона варили своїм дітям кашу. А щоб було веселіше, вони весь час теревенили одна з одною. І, певно, ці теревені були такі цікаві, що сорока з вороною геть забули про кашу. А каші захотілося краще почути, про що ж балакають хазяйки, щ аж про неї забули.

Дитяча казка: Чарівний ліхтарик

У хлопчика Тимура був улюблений маленький песик на ім’я Бака. Якось ввечері Тимур пішов з Бакою гуляти до парку. У малого Баки не було нашийника, і Тимур всю дорогу не випускав песика з поля зору. Та раптом Бака побачив білку, що зіскочила з дерева, та з шаленою швидкістю зірвався з місця. Адже він хоч ще і цуценя, але мисливської породи.

Дитяча казка: Пригоди вареника

Одна бабуся вирішила провідати свого онука. Вона наліпила вареників з м’ясом на гостинець, склала їх у судок, а потім у сумку, та й пішла.