Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Хитра миша

Дитяча казка: Хитра миша
 

Якось в черговий раз побачивши на фермі мишу, тварини почали її сварити.

- Що, мишо, знову прийшла до людей зерно їсти? Ось ми тут працюємо на користь людей: корова дає молоко, курки несуть яйця, вівці дають людям вовну, а ти лише приходиш і шкодиш, - гнівно сказав кінь.

Миша не знала, що відповісти – адже сказане було правдою. Вона дійсно, поки люди не бачать, їла зібране ними зерно, псувала речі та продукти, але такою її створила природа.

- Ось зробиш щось корисне для людей, тоді й приходь! - суворо відповіла корова.

Втім, хазяйські харчі мов притягували мишу до себе, тому вона тишком-нишком навідувалася на ферму знову і знову. Але вона не знала, чим бути корисною.

Якось в гості до бабусі й дідуся, хазяїв ферми, завітала з міста онука Оля. Разом з іншими дітьми Оля гралася в схованки, але де б вона не ховалася, діти легко її знаходили. А Олі так хотілося виграти! І ось вона забігла у сарай, заховалася за коробками з дідусевими

інструментами і сиділа тихо, щоб ніхто її не бачив і не чув. Діти всюди шукали Олю, гукали її, навіть у сарай заглядали, але не побачили її там. Так минуло півгодини, а діти не знали, де шукати дівчинку! Оля чула, що її шукають, і дуже раділа, що нарешті стане переможницею гри. А її стривожені друзі були не на жарт перелякані: може, з нею щось сталося, може вона впала в яму чи її забрали якісь нехороші люди? Діти не знали, як сказати бабусі та дідусю Олі, що їх онука зникла, адже вони будуть дуже хвилюватися.

Весь час за грою дітей спостерігала миша. Вона саме збиралася до сараю, чимось поживитися, але боялася, що діти її побачать та скривдять. Тому вона тихенько сиділа та чекала, поки вони закінчать гру та розійдуться. Прислухавшись до розмови дітей, миша зрозуміла, що вони переживають за подругу. Але ж вона бачила, як Оля зайшла до сараю! «Здається, я знаю, як допомогти дітям знайти дівчинку!», - подумала миша. Вона швидко забігла до сараю, саме в той кут, де ховалася Оля. Дівчинка, яка в своєму місті ніколи не бачила мишей, так злякалася, що заверещала на всю вулицю! На цей крик збіглися друзі Олі. Вони були щасливі, що їхня подруга знайшлася, і що не встигли розповісти про її зникнення бабусі з дідусем.

- Олю, хоч ти і виграла, але ніколи так більше не роби, - попросили друзі Олю. – Хіба ти не розумієш, що ми дуже за тебе хвилювалися, думали, що ти потрапила в небезпеку. А уяви, що б було, якби твої бабуся та дідусь про це дізналися! Може, довелося б «швидку допомогу» викликати!

- Друзі, я так була захоплена бажанням перемогти, що навіть не подумала про ваші почуття та хвилювання, - сказала Оля, - Вибачте мене, я більше так не буду. Якби не та миша, що мене налякала, я б сиділа в сараї до пізнього вечора!

Тим часом миша хвалилася хазяйським тваринам:

- Бачите, яку я сьогодні користь людям принесла – допомогла врятувати хазяїв від серцевого нападу. Тепер мені можна їсти хазяйське зерно?

- Яка ж ти хитра! – відповіли тварини. – Сама знаєш, що неможна, але хто ж тебе зупинить!

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Мишка та цукерка

Одного ранку мишаче місто облетіла чудова новина: привезли шоколадні цукерки! Їх роздаватимуть усім охочим мишенятам і у великому, і у маленькому магазині, і навіть в кіоску. А бажаючих, звичайно, багато. Хто ж відмовиться від шоколадних цукерок?

Дитяча казка: Подорож чобітків

У хлопчика Михайлика були гумові чобітки - сині, з корабликами. Він радісно стрибав у них по калюжах, а вони захищали його ноги від вогкості і бруду. Але ось біда: Мишко не любив мити свої чоботи, а залишав їх брудними в коридорі. За це чобітки на нього ображалися.

Дитяча казка: Жадібний фермер

Жив-був фермер. Був він, загалом, непоганою людиною та хорошим господарем, але занадто вже жадібною. Навіть ваги собі спеціальні купив для точного зважування, щоб зайвого грама огірків або ягід випадково нікому не покласти. Кожну копієчку рахував, хоча був далеко не бідною людиною.

Дитяча казка: Друзі з Четирилапівки

У казковому селі Чотирилапівка жили коти, собаки та миші. Жили вони не дуже дружно, а точніше сказати - зовсім не дружно. Миші боялися котів. Собаки і коти не любили один одного, так і хотіли покусатися і подряпатися. А ще собаки недолюблювали мишей і частіше оминали їх стороною. Ось таким було життя в Чотирилапівці, поки не сталася одна подія.