- Ось зробиш щось корисне для людей, тоді й приходь! - суворо відповіла корова.
Втім, хазяйські харчі мов притягували мишу до себе, тому вона тишком-нишком навідувалася на ферму знову і знову. Але вона не знала, чим бути корисною.
Якось в гості до бабусі й дідуся, хазяїв ферми, завітала з міста онука Оля. Разом з іншими дітьми Оля гралася в схованки, але де б вона не ховалася, діти легко її знаходили. А Олі так хотілося виграти! І ось вона забігла у сарай, заховалася за коробками з дідусевими
інструментами і сиділа тихо, щоб ніхто її не бачив і не чув. Діти всюди шукали Олю, гукали її, навіть у сарай заглядали, але не побачили її там. Так минуло півгодини, а діти не знали, де шукати дівчинку! Оля чула, що її шукають, і дуже раділа, що нарешті стане переможницею гри. А її стривожені друзі були не на жарт перелякані: може, з нею щось сталося, може вона впала в яму чи її забрали якісь нехороші люди? Діти не знали, як сказати бабусі та дідусю Олі, що їх онука зникла, адже вони будуть дуже хвилюватися.
Весь час за грою дітей спостерігала миша. Вона саме збиралася до сараю, чимось поживитися, але боялася, що діти її побачать та скривдять. Тому вона тихенько сиділа та чекала, поки вони закінчать гру та розійдуться. Прислухавшись до розмови дітей, миша зрозуміла, що вони переживають за подругу. Але ж вона бачила, як Оля зайшла до сараю! «Здається, я знаю, як допомогти дітям знайти дівчинку!», - подумала миша. Вона швидко забігла до сараю, саме в той кут, де ховалася Оля. Дівчинка, яка в своєму місті ніколи не бачила мишей, так злякалася, що заверещала на всю вулицю! На цей крик збіглися друзі Олі. Вони були щасливі, що їхня подруга знайшлася, і що не встигли розповісти про її зникнення бабусі з дідусем.
- Олю, хоч ти і виграла, але ніколи так більше не роби, - попросили друзі Олю. – Хіба ти не розумієш, що ми дуже за тебе хвилювалися, думали, що ти потрапила в небезпеку. А уяви, що б було, якби твої бабуся та дідусь про це дізналися! Може, довелося б «швидку допомогу» викликати!
- Друзі, я так була захоплена бажанням перемогти, що навіть не подумала про ваші почуття та хвилювання, - сказала Оля, - Вибачте мене, я більше так не буду. Якби не та миша, що мене налякала, я б сиділа в сараї до пізнього вечора!
Тим часом миша хвалилася хазяйським тваринам:
- Бачите, яку я сьогодні користь людям принесла – допомогла врятувати хазяїв від серцевого нападу. Тепер мені можна їсти хазяйське зерно?
- Яка ж ти хитра! – відповіли тварини. – Сама знаєш, що неможна, але хто ж тебе зупинить!
