- Каша несмачна, і суп несмачний, і котлети! – казав Сергійко мамі. – А ось булочку я з’їм. А ще б мені морозива!
- Будеш так погано їсти – будеш погано рости, - відповідала мама.
Але Сергійку не хотілося думати про те, що буде потім. Йому хотілося булочки і морозива.
Якось Сергійко вигадав, як перехитрити маму. Він віддав свою котлету песику Кузі, який зайшов на кухню. Кузя з апетитом її з’їв. Тоді хлопчик запропонував Кузі кашу. Песик з’їв та облизнувся. Було видно, що Кузі дуже сподобалося таке частування. Адже песик не перебивав апетит булочками та морозивом, тому і каша, і котлета для нього були смачними.
- Мамо, дивись, я все з’їв! – оголосив Сергійко.
- Молодець! Так би завжди, - зраділа мама.
А Сергійко радів, який він вигадливий. Тепер щодня він тихенько віддавав песику Кузі майже половину своєї їжі. А Кузя залюбки все з’їдав.
Минали дні, Сергійко залишався худеньким і бліденьким, зате Кузя гладшав. В нього виросли боки, і йому складніше стало пересуватися. Сергійкові батьки дивилися на сина та на песика і не розуміли, що коїться.
Якось Сергійко з Кузею вийшли погуляти на вулицю. В цей час піднявся сильний вітер. В одну мить вітер підхопив маленького худенького Сергійка та підняв над дитячим майданчиком. Кузя хотів швидко побігти за допомогою, але нічого в нього не вийшло. Важкі лапи, живіт та боки заважали йому швидко бігти. Сяк-так він дотупав до людей, почав гавкати та показувати в бік Сергійка, якого вітер посадив на дах гаражу.
Врятованого заплаканого Сергійка та переляканого Кузю вдома вже чекав лікар.
- Мабуть, треба ваших хлопчика та песика відправити до лікарні, - сказав лікар батькам. – Треба дослідити, чому це ви їх нормально годуєте, але один з них надто худий, а другий – надто гладкий. Це якась загадкова хвороба. Як же їх лікувати?
Тут почервонілий від сорому Сергійко розповів батькам та лікарю, що віддає свою їжу песику, тому сам худий. А Кузя гладкий, тому що з’їдає і своє, і Сергійкове. І тепер йому соромно, тому що він і батьків обманув, і свого друга Кузю підвів.
- Тепер я не виросту? – запитав переляканий Сергійко, згадавши мамині слова. – А що буде з Кузею?
- Є для вас ліки, - заспокоїв лікар. Він призначив Сергійку їсти мамині каші, супи та котлети. А інколи дозволив булочки та морозиво. А Кузі прописав дієту та побільше бігати та стрибати.
- Тобі, Сергійку, також треба щодня бігати, стрибати та підтягуватися на турніку, щоб зростати великим та сильним,- додав лікар.
Сергійко та Кузя дотримувалися порад лікаря та зовсім скоро обидва стали здоровими, веселими та активними.
