«Пощастило ж страусу з такими довгими ногами!», - «Якби в мене були такі ноги, то я, мабуть, стала б чемпіонкою світу з бігу».
А зустрівши зебру, мавпа Лорі подумала: «Зрозуміло, чому в нашій савані зебру називають красунею! І я б була красунею з такими гарними смугами».
І ось одного ранку Лорі прокинулася, подивилася на себе в дзеркало та злякалася. З дзеркала на неї дивилося якесь дивне невідоме звірятко. У звірятка було руде пухнасте волосся, як у лева, а тіло було смугастим, як у зебри. Та це ще не все! У мавпи Лорі з’явилися довгі ноги.
Тепер в мавпи Лорі з’явилося те, про що вона мріяла напередодні – і зачіска, як у лева, і смуги, як у зебри, і навіть ноги, як у страуса. Та така зовнішність не зробила Лорі привабливою, як їй хотілося, а навпаки – вона лякалася сама себе.
Засмучена мавпа пішла, світ за очі, щоб інші звірі її не бачили та не лякалися.
Дорогою Лорі зустріла носорога. Він був таким великим, що навіть дивна мавпа його не налякала.
- Лорі, це ти? Що з тобою сталося? – запитав здивований носоріг.
Мавпа розповіла, що заздрила звірям, яких інші люблять та поважають, тому мріяла виглядати, як вони.
- От дурненька мавпочко! – відповів носоріг. - Хіба ж лева, зебру та страуса інші звірі люблять та цінують за зовнішність? Зовсім ні! Лева поважають, бо він дає мудрі поради тим, хто потребує. Зебру називають красунею, тому що вона завжди привітна, допомагає бавитися з малюками та знає багато цікавих історій. А нашого страуса цінують, тому що він добрий, слухняний та допомагає старшим. А ти, мавпочко, згадай, як ставишся до інших? Заздриш, забуваєш вітатися при зустрічі, забуваєш сказати «дякую», коли хтось для тебе щось хороше зробив. Ти не завжди вибачаєшся, коли когось образиш ненароком. А коли тебе просять про допомогу, то, зазвичай, відмовляєш. Чи не так?
- Так, це правда, - відповіла Лорі.
- Ось тому в тебе немає друзів. А зовнішність твоя тут ні до чого. До речі, ти симпатична мавпочка. Навіть, ці дивні зміни тебе не зіпсували, - сказав носоріг.
- Дякую тобі, носоріг. Тепер я зрозуміла, що не варто заздрити, і треба ставитися до інших так, як хочеш, щоб до тебе ставилися.
Наступного ранку Лорі прокинулася та побачила, що стала виглядати, як раніше. Тепер мавпа змінила свою поведінку: віталася з сусідами та знайомими, була чемною та вдячною, допомагала іншим, чим може, і більше не заздрила. І дуже скоро у мавпи Лорі з’явилися справжні друзі.
